Ніньовський Василь Іванович — Енциклопедія Сучасної України

Ніньовський Василь Іванович

НІНЬО́ВСЬКИЙ Василь Іванович (09. 02. 1914, с. Жукотин, нині Коломий. р-ну Івано-Фр. обл. – 30. 04. 2002, м. Едмонтон, провінція Альберта, Канада, перепохов. у м. Коломия) – мовознавець, етнограф, письменник, живописець, графік. Навч. у школі ім. Т. Шевченка в Коломиї (1927–30), де вступив до «Пласту» (1930), закін. Заліщиц. учител. семінарію (нині Терноп. обл., 1935), згодом рік відвідував художню школу Я. Лукавецького в Коломиї. Розписав церкви у селах Княждвір, Ліски, Годи (нині Годи-Добровідка; усі – Коломий. р-ну). 1939 зазнав переслідувань з боку рад. влади, 20 серпня 1940 заарешт. і засудж. до розстрілу, зумів вибратися з колектив. могили в Дем’яно­вому лазі. 1944 заарешт. нім. владою, перебував на примус. роботах. 1945–48 очолював Ком-т українців у м. Гогенемс (Австрія), водночас співав в укр. хорі «Ватра». 1948 емігрував до Канади, оселився в м. Едмонтон, викладав у Вищій тех. школі (1950–65, 1967–69). Здобув ступ. магістра лінгвіст. наук в Альберт. (1967), д-ра славістики – в Оттав. (1973) ун-тах, закін. УВУ в Мюнхені (1968). Викладав у субот. школах україно­знавства, від 1972 – в Альберт., Саскачеван. і Манітоб. ун-тах. Організовував читальні т-ва «Просвіта», хори, драм. гуртки. Автор новел, оповідань, наук. розвідок на літ., пед., мист., громад.-політ. теми в діаспор. часописах («Промінь», «Український голос» тощо), кількох статей у зб. «Коломия й Коломийщина» (Філядельфія, 1988), також публікував статті на укр. теми в англомов. періодиці Канади. Уклав «Український зворотний словник» (Мюнхен; Едмонтон, 1969; на 60 тис. слів), «Українсько-англійський та англо-український словник» (Едмонтон, 1985; К., 1993). У твор. доробку – живописні портрети, пейзажі, етногр. замальовки, карикатури (друкував у гуморист. ж. «Лис Микита»). 1980 проведено першу персон. виставку графіч. робіт в Укр.-Канад. архіві-музеї в Едмонтоні. В останні роки життя занедужав і був прикутий до ліжка. 2007 на честь Н. на фасаді школи (нині г-зія) в рідному селі відкрито мемор. дошку.

Пр.: Рими та строфіка гуцульських колядок. Едмонтон, 1967; Поетичні образи та мітологічні сліди в колядках і щедрівках Гуцульщини. Мюнхен, 1968; Антоничів таємний перстень і число три. Мюнхен, 1977; Міжнародний воєнний трибунал про Україну. Едмонтон, 1989; Поетичні форми Івана Франка. Л., 2000; Відлуння ленінського пекла. Ів.-Ф., 2002; 2017.

Літ.: Савчук М. Василь Ніньовський // Вісн. Коломиї. 1994, 20 лип.; Розстріляний, але не вбитий // Вільний голос [Коломия]. 2002, 7 черв.; Бойчук М. Творчий подвиг Василя Ніньовського // Там само. 2007, 27 лип.; Левицький О. Людина з Легенди // Галичина [Івано-Франківськ]. 2017, 4 трав.

М. В. Савчук

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
М. В. Савчук . Ніньовський Василь Іванович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=72412 (дата звернення: 20.09.2021)