Німчук Василь Васильович — Енциклопедія Сучасної України

Німчук Василь Васильович

НІМЧУ́К Василь Васильович (06. 07. 1933, с. Довге, нині Хуст. р-ну Закарп. обл. – 26. 11. 2017, там само) – мовознавець. Д-р філол. н. (1981), проф. (1991), чл.-кор. НАНУ (1990). Почес. д-р Ужгород. (2005) та Прикарп. (Івано-Франківськ, 2012) ун-тів. Премія ім. І. Франка АН УРСР (1985), Всеукр. премія ім. І. Огієнка (2003). Ювіл. медаль П.-Й. Шафарика Кошиц. ун-ту (Словаччина, 1995). Закін. Ужгород. ун-т (1955). Працював в Ін-ті мовознавства АН УРСР (1958–91), де від 1986 очолював відділ теорії та історії укр. мови, та Ін-ті укр. мови НАНУ (1991–2017; обидва – Київ): 1991–2017 – зав. відділу історії укр. мови, водночас 1998–2008 – дир. Голова Укр. ономастич. комісії (від 2008), чл. Укр. нац. правопис. комісії (від 1998). Засн. і гол. ред. ж. «Українська мова» (від 2001). Ініціатор створення Т-ва шанувальників і захисників говорів укр. мови (2017). Учасник 8-ми Міжнар. з’їздів славістів, чл. Міжнар. ком-ту славістів. Вивчав проблеми слов’ян. та укр. глото- та діалектогенезу, укр.-пд.-слов’ян. мовних паралелей, слов’ян. ономастики, найархаїчніших станів укр. лексич. системи; старосло­в’ян. мови сх.-слов’ян. редакції; заклав основи діахрон. лінгвогеографії та картографування. Розробив проект багатотом. «Історії української мови», автор окремих розділів у томах «Морфологія» (1978), «Синтаксис», «Лексика і фразеологія» (обидва – 1983; усі – Київ). Уклав «Хрестоматію з історії української мови Х–ХІІІ ст.» (Ж., 2015) – найповніше хрестоматійне зібр. текстів (60 пам’я­ток), що вичерпно окреслює джерел. базу укр. істор.-мовних студій цього періоду. Розробив «Правила видання пам’яток, писаних українською мовою та церковно­слов’янською української редакції (проект)» (К., 1995), де сформульовано теор.-методол. засади укр. лінгвіст. едицій. джерелознавства. Підготував до вид. низку джерел укр. писемності, серед них – «Лексикон словенороський» П. Беринди (1961), «Лексис» Л. Зизанія (1964), «Словник української мови» П. Білецького-Носенка (1966), «Лексикон латинський» Є. Славинецького та «Лексикон словено-латинський» Є. Славинецького й А. Корецького-Сатановського (1973), «Буквар Івана Федорова 1574 р.» (1975), «Граматика» М. Смотрицького (1979), «Грамматіка словенска» Л. Зизанія (1980), трактат «О осмихъ частехъ слова» (1988; усі – Київ). Вивчав мову укр. па­м’яток найдавнішого писем. періоду, довів їхнє укр. походження: Добрилове Євангеліє (1164), Євсевієве Євангеліє (1283), Київський Псалтир (1397), «Слово о полку Ігоровім», Бучацьке Євангеліє (12–13 ст.), Четья Мінея (1489) та ін. Опублікував і дослідив одну з найдавніших глаголич. пам’яток старослов’ян. мови 2-ї пол. 10 ст. – «Київські глаголичні листки» (К., 1983), спростував припущення про те, що це фальсифікат-палімпсест, створ. чес. філологом В. Ганкою в 19 ст. Низку праць присвятив історії формування та розвитку укр. правопису: «Проблеми українського правопису ХХ – початку ХХІ ст.» (К., 2002), «Історія українського правопису: ХVI – ХХ ст. Хрестоматія» (К., 2004). Організатор правопис. реформи, актив. учасник правопис. дискусії; очолив створення проекту «Українського правопису» (1999). Автор низки статей в ЕСУ, енциклопедії «Українська мова».

Пр.: Староукраїнська лексикографія в її зв’язках з російською та білоруською. К., 1980; Префіксальний словотвір дієслів у закарпатських говірках // Структура укр. говорів. К., 1982; Мовознавство на Україні в ХІV–ХVІІ ст. К., 1985; Лексика пам’яток ХІ–ХІІІ ст. як свідчення народної основи давньоруської літературної мови // Жанри і стилі в історії укр. літ. мови. К., 1989; Давньоруська спадщина в лексиці української мови. К., 1992; Українські говори та балканський мовний союз // 11-й Міжнар. з’їзд славістів. Слов’ян. мовознавство: Доп. К., 1993; Проблема українського діалектогенезу // Проблеми сучас. ареалогії. К., 1994; Південні давньоруські говори – основа української мови // Історія укр. мови: Хрестоматія. К., 1996; Проблеми українського правопису в ХХ ст. // Укр. правопис (проєкт найновішої редакції). К., 1999; Християнство й українська мова // Укр. мова. 2001. № 1; Проблема карпатськоукраїнсько-південнослов’янських лексичних паралелей і збігів // Там само. 2003. № 3–4; Українські переклади Святого Письма // Das Ukrainische als Kirchensprache. Укр. мова в Церквах. Wien, 2005; Походження української мови // Етнічна та етнокультурна історія України: У 3 т. К., 2005. Т. 1, кн. 2; Українська Четья 1489 року. Ж., 2015.

Літ.: Василь Васильович Німчук: Біо­бібліографія до 75-річчя. К., 2008; Мойсієнко В. М. В. В. Німчук у лінгво­укра­їністиці (До 80-річчя з дня народження Василя Васильовича Німчука) // Укр. мова. 2013. № 3; Професор Василь Німчук у спогадах сучасників. Уж., 2018.

Н. В. Пуряєва

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
Н. В. Пуряєва . Німчук Василь Васильович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=72416 (дата звернення: 25.09.2021)