Новомалин — Енциклопедія Сучасної України

Новомалин

НОВОМА́ЛИН – село Рівненського (до липня 2020 – Острозького) району Рівненської області. 2020 Новомалин. сільс. рада (39,67 га; підпорядк. с. Лючин) увійшла до складу Остроз. міської об’єднаної територіал. громади. Н. знаходиться на пд. відрогах Мізоцького кряжу, у межах Дермансько-Острозького національного природного парку, побл. Новомалин. водосховища на р. Свитенька (Збитинка), що за бл. 10 км впадає у Вілію (бас. Дніпра) в с. Межиріч. Відстань до Рівного 60 км, до Острога – 12 км, до межі з Хмельн. обл. – бл. 3 км. Пл. села 2,57 км2. За переписом насел. 2001, проживали 677 осіб; переважно українці. Знайдено ашел. крем’яні вироби раннього палеоліту та нео­літ. знаряддя (урочище Безо­дня ІІІ), кістки мамонта та примітивні крем’яні знаряддя (в кар’єрі під шаром лесу), скарб, що складався з 8-ми крем’яних призматич. нуклеусів (урочище Майдан), виявлено 2 поховання культури кулястих амфор (у гробниці з ка­м’яних плит побл. села; у могилі із плит вапняку під час оранки побл. трактор. бригади), досліджено поселення Новомалин І (пізньотрипіл. культури, побл. ферми), Новомалин ІІ (пізньотрипіл. і комарів. культур, побл. місця впадіння безімен. річки у Свитеньку), Новомалин ІІІ (комарів. культури, урочище Подобанка), багатошар. поселення доби бронзи – раннього заліза (урочище Біля бочки), зібрано артефакти лінійно-стрічк., тшинец., Луки-Райковец., черняхів. культур, колекцію періоду Київ. Русі та Середньовіччя. Новомалин. археол. пам’ятки почали описувати у 19 ст., зокрема й В. Антонович; пізніше обстежували В. Конопля, В. Пясецький, О. Бондарчук, О. Гладуненко, О. Романчук та ін. 1393 великий князь Литовський і польс. король Владислав ІІ Яґайло передав цю місцевість у власність князя Льва Свидриґайла. У 1-й пол. 15 ст. в писем. джерелах вперше згадується місц. замок Глухні. За Люблін. унією 1569 навколишні землі від Великого князівства Литовського відійшли до Польщі. 1590 Вацлаву Єловичу-Малинському королів. привілеєм дозволено в його маєтку Глухні заснувати м. Новий Малин, встановити Маґдебур. право та проводити ярмарки. Пізніше поселення належало шляхет. родинам Сосновських, Четвертинських, Малинських, Довгялів. Жит. брали участь у повстаннях під кер-вом К. Косинського (1591–93) і С. Наливайка (1594–96) та Визв. вій­ні під проводом Б. Хмельницького. За Андрусів. перемир’ям 1667 Н. залишився у складі Польщі. За 2-м поділом Польщі 1793 відійшов до Рос. імперії. Пізніше утвор. Новомалин. волость, яку ліквідували на поч. 20 ст. Від 1795 – у складі Остроз. пов. Волин. губ. 1861 на місці старого храму збудовано дерев’яну церкву св. Іоанна Богослова (1955 згоріла; 1991 зведено однойм. православну культ. споруду). Діяла церк.-парафіял. школа. Наприкінці 19 ст. були 82 двори, проживали бл. 500 осіб; 1906 – відповідно 145 і 1170. У 1920–39 – знову в складі Польщі: 1921–39 – Волин. воєводства; до 1925 – Остроз., 1925–39 – Здолбунів. пов. 1922 з тих сіл Кунів. волості, що опинилися під польс. владою, утвор. Новомалин. ґміну (1933 її центр перенесено у с. Межиріч). У міжвоєн. період діяли осередки укр. громад. орг-цій. У вересні 1939 встановлено рад. владу. Від кін. червня 1941 до лютого 1944 – під нім. окупацією. До серед. 1950-х рр. вело збройну боротьбу підпілля ОУН–УПА. Встановлено пам’ятник воїнам-землякам, які загинули на фронтах 2-ї світ. вій­ни. Є Новомалин. лісництво (5733 га) Остроз. лісгоспу. У Н. – навч.-вихов. комплекс «заг.-осв. школа-дитсадок» (від 2017 імені видат. уродженця – польс. скульптора 19 ст. Т.-О. Сосновського); клуб, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт. Щорічно проводять молодіж. етнофестиваль «Новомалинська Любава». Пам’ятка арх-ри нац. значення – залишки Новомалин. замку (14–19 ст.). Мав регулярне планування, 5 наріж. п’ятигран. башт з’єднували мури, був оточений ровом з водою, до нього потрапляли через міст і в’їзну браму. Замк. комплекс зазнав руйнувань під час 2-ї світ. вій­ни. Збереглися готична каплиця (поч. 19 ст.), кілька старих дерев парку, закладеного у 17–19 ст. Охороняють 2 заказники: гідрол. Збитенський (483 га, від 1990) і орнітол. Збитенський (200 га, від 1993). Серед видат. уродженців – географ А. Мельник, живописець, графік, скульптор, засл. художник України М. Кундель, акторка, засл. арт. УРСР М. Гонта.

Літ.: Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся (Краєзнавчий словник – від найдавніших часів до 1914 року). Т. 2. Вінніпег, 1986; Манько М. До питання про час заснування та дату першої писемної згадки про Новомалин // Остроз. краєзн. зб. 2008. Вип. 3; Романчук О. З історії вивчення археологічних пам’я­ток села Новомалин та його околиць // Там само; Його ж. Нові матеріали з пам’я­ток доби енеоліту із околиць с. Новомалин // Волин. музей: історія і сучасність: Наук. зб. Лц., 2009. Вип. 4; Манько М. Нарис історії церкви святого Іоанна Богослова села Новомалин // Історія музейництва, пам’яткоохорон. справи, крає­знавства і туризму в Острозі та на Волині. 2011. Вип. 3; Лаврук М., Мельник А. та ін. Новомалин у просторі і часі: крає­знавче дослідження волинського села. Х., 2013; Бондарчук О. Пам’ятки історико-культурної спадщини Острозького району // ЖС. 2016, 14 квіт.

А. І. Шушківський

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
А. І. Шушківський . Новомалин // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=72435 (дата звернення: 16.09.2021)