Новомикільське — Енциклопедія Сучасної України

Новомикільське

НОВОМИКІ́ЛЬСЬКЕ – село Сватівського (до липня 2020 – Кремінського) району Луганської області. У червні 2020 Новомикіл. сільс. раду приєднано до Сватів. міської об'єднаної територіал. громади. Н. знаходиться на лівому березі р. Красна (притока Сіверського Дінця), за 165 км від Луганська, 38 км від м. Кремінна, 16 км від м. Сватове та бл. 15 км від межі з Харків. обл. Пл. 5,7 км2. За переписом насел. 2001, проживали 1262 особи; нині – бл. 1 тис. осіб (переважно українці). Функціонує залізнич. зупин. пункт Щебрець (відкрито 1951), що розташ. за 7 км від ст. Кабанне та 14 км від ст. Сватове. На думку дослідників, виникло у 1-й пол. 18 ст. Спочатку поселення мало назву Микольське (на честь діючої Микол. церкви, нині є однойм. парафія). Поступово насел. пункт перетворився на слободу Н., що входила в Куп'ян. пов. Харків. губ. і належала до Кабан. волості (див. смт Красноріченське). 1874 відкрито церк.-парафіял. школу. 1859 був 281 двір, мешкали 1541 особа; 1885 – відповідно 366 і 1936. У 2-й пол. 19 ст. проводили 2 ярмарки на рік. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30 – у складі Куп'ян. округи; 1932–38 – Донец., від 1938 – Луган. (до 1958 та 1970–90 – Ворошиловгр.) обл. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (освячено пам'ят. знак), зазнали сталін. репресій. Від червня 1942 до лютого 1943 – під нім. окупацією. Діяло рад. підпілля. На фронтах 2-ї світ. вій­ни воювали понад 500 воїнів-земляків, з них 262 загинули (відкрито па­м'ятник). Є брат. могила рад. воїнів-визволителів. 1966 в одному з ярів знайдено кістки, зуби (вага одного з них становила 2,8 кг), частини черепа та бивнів мамонта, що нині зберігаються в Кремін. краєзн. музеї. 1972 до­сліджено навколишні кургани, в яких виявили артефакти катакомб. культури. Наконечники стріл, булава, прикраси та ін. речі з новомикіл. курганів були передані в Нац. музей історії України. Від 2017 охороняють гідрол. па­м'ятку природи Лісова прохолода. У Н. – навч.-вихов. комплекс «школа-дитсадок», б-ка, фельд­шер. пункт. Здобули популярність вокал. колективи «Візерунки», «Любисток», «Новомикільські переспіви». Чимало мешканців займається нар. мист-вом, зокрема вишиванням і гаптуванням. Серед видат. уродженців – Герой Рад. Союзу В. Вишневецький.

Літ.: Омельченко С. Кремінщина: минуле і сьогодення: історична хроніка. Лисичанськ, 1991; Лавка Г. М. Кременщина – оазис Донбасса: (Историко-краеведческий очерк). Рубежное, 1993; Міста і села України. Луганщина: Істор.-краєзн. нариси. К., 2012.

О. А. Забудкова

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
О. А. Забудкова . Новомикільське // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=72438 (дата звернення: 26.10.2021)