Новоолександрівка смт Луганського району — Енциклопедія Сучасної України

Новоолександрівка смт Луганського району

НОВООЛЕКСА́НДРІВКА – селище міського типу Лугансь­кого (до липня 2020 – Сорокинського) району Луганської області. 2020 Новоолександрів. селищ. раду (підпорядк. с. Дубівка) зараховано до Молодогвардій. громади. Н. знаходиться у місці впадіння р. Довжик у Велику Кам’янку (притока Сіверського Дінця), за 12 км від м. Сорокине (до 2016 – Краснодон). Пл. 7,6 км2. За переписом насел. 2001, проживали 1729 осіб (складає 92,3 % до 1989); станом на 1 січня 2014 – 1572 особи; переважно українці та росіяни. Виявлено 2 давніх могильники та 2 окремих кургани. На межі 17–18 ст. в заплаві Великої Кам’янки виникли запороз. хутори Сорокине, Теплянський, Проциків та ін., де містилися опорні пункти для захисту від набігів крим. татар. У 18–19 ст. гол. заняттям мешканців було с. госп-во. Після народження сина поміщик Процик назвав свій хутір Олександрівкою, що пізніше з’єднався з Теплянським в одне поселення. Від 2-ї пол. 19 ст. у офіц. документах вживають назву Н. Тривалий час належала до Краснян. волості, що входила до Міус. (до 1888) і Таганроз. (1888–1918) округів Області Війська Донського. 1880 на Великій Кам’янці побудовано перший водяний млин. Наприкінці 19 ст. закладені дрібні вугіл. шахти. Багато новоолександрівців займалися ковальством. На поч. 20 ст. було бл. 300 дворів. 1908–11 споруджено Свято-Троїц. церкву, що збереглася донині. У серед. 1910-х рр. відкрито великі шахти, власником яких був підприємець Ярмаркін. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1919–25 – у складі Донец. губ.; 1932–38 – Донец., від 1938 – Ворошиловгр. (1958–70 та від 1990 – Луган.) обл. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. У міжвоєн. період введено в експлуатацію шахти № 3 і № 12. Від 1938 – смт. Від липня 1942 до лютого 1943 – під нім. окупацією. Діяло підпілля. У січні 1943 у Краснодоні нацисти вбили новоолександрів. підпільницю К. Ковальову. На фронтах 2-ї світ. вій­ни воювали 573 воїни-земляки, з них 310 загинули (встановлено па­м’ятник). Є брат. могила рад. воїнів-визволителів. 1971 новоолександрів. шахтар О. Колесников удостоєний звання Героя Соц. Праці. У рад. період також засн. відділ. Краснодон. птахофабрики та млин потуж. 120 т борошна на добу. 1979 мешкали 2107 осіб. На поч. 2010-х рр. функціонували заг.-осв. школа; Будинок культури, б-ка; лікар. амбулаторія. Від 2014 донині – під контролем сепаратистів т. зв. Луган. нар. респуб­ліки. 2020 постановою ВР України у складі Молодогвардій. громади зараховано до Луган. р-ну.

Літ.: Міста і села України. Луганщина: Істор.-краєзн. нариси. К., 2012.

О. А. Забудкова

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
О. А. Забудкова . Новоолександрівка смт Луганського району // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=72465 (дата звернення: 25.09.2021)