Новоолександрівська ваговозна порода коней — Енциклопедія Сучасної України

Новоолександрівська ваговозна порода коней

НОВООЛЕКСА́НДРІВСЬКА ВАГОВО́ЗНА ПОРО́ДА КО́НЕЙ – порода свійських коней. 1868 у Полтав. губ. було завезено з зх.-європ. країн, в основному з Бельгії, ваговозів переважно гірських бельгій. арденів, брабансонів та першеронів, яких схрещували з місц. кобилами (частково поліпшеними різними ін. породами). До 1920 у породі рос. арденів сформувалося кілька пород. типів. Найменшими, але з найвиразнішими рисами та пропорц. тілобудовою були Дібрів. ардени (див. Дібрівський кінний завод). 1923 Дібрів. ваговозів та 1929 поголів'я коней Маріуп. с.-г. ферми передано Новоолександрівському кінному заводу № 64. Подальшу племін­ну роботу проводили на кросах ліній з одночас. застосуванням інбридингу. В результаті отримано тип коня невеликого росту, широкого бочкоподіб. корпусу, на низьких сухих, правильно поставлених ногах, з легкою головою, короткою широкою шиєю, довгим, роз­діленим, широким, трохи звислим крупом. Надалі, аж до 1941, гол. метою з-ду стало виведення більш круп. коней з правильним екстер'єром і високою праце­здатністю. Від 1960 роботу з новоолександрів. типом ваговозів зо­середжено в напрямку трансформування типу в нову породу, що й було зафіксовано планами селекц.-племін. роботи (Д. Волков, М. Кемарська, А. Калантар). Так створ. Новоолександрів. (укр.) тип рос. ваговоза, офіційно визнаний 1970. До апробації породи її племінне ядро було зосереджено у 8-ми кінних з-дах і 40 племін. фермах, кількість племін. коней у популяції становила 42,4 тис. голів. На виставках союз. значення, випробуваннях ваговозів, кінно­спорт. змаганнях більше 20-ти представникам новоолександрів. ваговоз. типу присвоєні звання переможців, чемпіонів та рекордистів. Серед них – жеребці Кокетливий і один з його нащадків Бук (чемпіон ВДНГ СРСР), Тантал (абсолют. чемпіон у ваговоз. триборстві), Пакет (вивіз вантаж вагою 24 т на 5 м 55 см), Тамбур (рекордист породи за тягловою витривалістю, вивіз вантаж вагою 9,4 т на 1147 м); кобили Геральдика (рекордистка в доставці вантажу риссю, пройшла дистанцію 2000 м з тягловим зусиллям 50 кг за 5 хв. 20,4 сек.), Касатка (провезла кроком вантаж 3,5 т на відстань 2 км за 13 хв. 53 сек.). Під час випробувань на макс. силу тяги у кобили Любимиці зафіксовано тяглове зусилля, співвідносне вазі 31 т. Ці показники праце­здатності перевищують результати ваговозів більш круп. порід. 1998 експертна комісія апробувала нове селекц. досягнення, а Мін-во АПК України 1999 офіційно затвердило Н. в. п. к. Сучасні представники цієї породи – коні правил. екстер'єру, невеликі, але масивні, гармоній. тілобудови, сухої конституції, енергій. і врівноваж. темпераменту. Характерні особливості екстер'єру: пропорц. голова, широка коротка шия, рівна спина і поперек, міцний глибокий корпус, рельєфний та злегка спущений круп, добре розвинена мускулатура, правильна постановка кінцівок. Масть: руда, гніда, савраса, ворона, чала, бура. Середні проміри (висота в холці, коса довжина тулуба, обхват грудей і п'ястя) жеребців – 154–165–207–23,5 см, кобил – 150–159–193–21,0 см. Жива маса жеребців – 590, кобил – 560 кг. Макс. тяглове зусилля 669 кг. Від кобил за лактацію отримують до 2500–3000 кг молока. Вихід лошат на 100 конематок становить 85–90 %. Тварини невибагливі до корму, їх використовують у с.-г. роботах і для поліпшення масового та продукт. конярства. Завдяки високим племін. якостям та працездатності ваговозні коні новоолександрів. типу поширилися майже в усіх обл. України, а також в РФ, Білорусі та ін. країнах – колиш. респ. СРСР. Нині племінне ядро породи зосереджено у Лимарівському кінному заводі № 61, Лозівському кінному заводі № 124, Олександрійському кінному заводі, Стрільцівському кінному заводі, Ягільницькому кінному заводі, Дібрів. та Новоолександрів. кінних з-дах, на 40 племін. фермах, у приват. власників. Осн. метод вдосконалення породи – чистопородне розведення за 10-ма лініями. Найчисленнішими є лінії Кокетливого, Тантала, Капітена та Градуса.

Літ.: Племінні ресурси України. К., 1998; Старчеус А. П., Оненко В. І. Кінь у присадибному і фермерському господарстві. К., 2001; Гопка Б. М., Хоменко М. П., Павленко П. М. Конярство. К., 2004; Герасимов В. И., Слинько В. Г., Пронь Е. В., Петрушко Н. П. Мировой генофонд лошадей и его использование. Х., 2011.

М. П. Петрушко, М. В. Тарасенко

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
М. П. Петрушко, М. В. Тарасенко . Новоолександрівська ваговозна порода коней // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=72470 (дата звернення: 26.10.2021)