Новопавлівка — Енциклопедія Сучасної України

Новопавлівка

НОВОПА́ВЛІВКА – село Синельниківського (до липня 2020 – Межівського) району Дніпропетровської області. У грудні 2016 з Новопавлів. (підпорядк. села Дачне, Філія, Чугуєве) та Богданів. (Антонівське, Миколаївка, Солоне, Тарасівка, Федорівське, Чаус) сільс. рад утвор. Новопавлів. сільс. об’єднану територіал. громаду (321,4 км2, 4114 осіб). Н. знаходиться на р. Солона (притока Вовчої, бас. Дніпра), побл. межі з Донец. обл., за 175 км від м. Дніпро, 130 км від м. Синельникове, 70 км від Донецька, 13 км від смт Межова та однойм. залізнич. станції. Пл. 12,86 км2. За переписом насел. 2001, проживали 3439 осіб; станом на 1 січня 2020 – 2462 особи; переважно українці. Проходить автомобіл. шлях Слов’янка–Межове–Дачне. Виявлено скарб бронз. виробів епохи пізньої бронзи. У 17 ст. на цих землях були козац. зимівники, зокрема на правому березі Солоної – Овраг Лозовий (згадується в джерелах 1694–1704). Після ліквідації Запороз. Січі засн. військ. слободу Павлівка. 1780–81 за наказом губернатора Азов. губ. тут планували заснувати м. Павлівськ, але згодом спорудили нове місто в ін. місцевості (нині Павлоград), а слобода отримала сучасну назву. 1784–96 – у складі Катеринослав. намісництва; 1796–1802 – Новорос., 1802–1925 – Катеринослав. губ.; 1784–1923 – Павлогр. пов. Тривалий час існувала Новопавлів. волость. 1886 у Н. було 628 дворів, мешкали 3765 осіб, діяли церква, каплиця, школа, 10 лавок, 2 рейн. погреби, 3 винні комори, проходили 4 щоріч. ярмарки та щонеділ. базари; у сусід. с. Підгородне (1957 приєднано до Н.) – 681 двір, 4396 жит., церква, каплиця, школа. За Всерос. переписом насел. 1897, кількість мешканців у Н. зросла до 5668 осіб, переважно православ. віри. На поч. 20 ст. засн. Новопавлів. земську школу, будівля якої збереглася донині (у рад. період – профшкола, кустпром­школа, колгосп. ун-т, школа комбайнерів і механізаторів, СПТУ; 1983 перебазовано в Межову). 1914 функціонували 2 церкви, євр. молитов. будинок, працювали 3 з-ди з виготовлення черепиці, 2 парових і 2 газогенератор. млини, пристань. Бл. 150 жит. загинули на фронтах 1-ї світ. вій­ни. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–26 – у складі Павлогр., 1926–30 – Дніпроп. округи; від 1932 – Дніпроп. обл. 1923 з Новопавлів., Новопідгороднян., Підгороднян., Гаврилів., Іванів. та Слов’ян. волостей утвор. Межів. р-н, до якого Н. з перервою входила декілька десятиліть. 1925 – 1149 дворів, 5,9 тис. мешканців. Тоді ж були підпорядк. хутори Дача (85 дворів, 381 особа), Лугополь-Мардвинчина (відповідно 20 і 95), Мар’янка (81 і 370), Новоселівка (65 і 298), Оріхове (67 і 301), Олександрівка (452 жит.). Під час організованого рад. владою голодомору 1932–33 померли щонайменше 988 осіб. Жит. зазнали сталін. репресій. У серпні – на поч. жовтня 1941 у Н. друкували евакуйовану з Дніпропетровська г. «Зоря». Від 10 жовтня 1941 до 10 вересня 1943 – під нім. окупацією. Є 2 брат. могили воїнів-визволителів. На фронтах 2-ї світ. вій­ни воювали бл. 2 тис. новопавлівців. Від грудня 1962 до серед. січня 1965 – у складі Петропавлів., від липня 2020 – Синельників. р-нів. Діяли 2 колгоспи, один з них був серед найбільших на Дніпропетровщині, у якому утримували 8 тис. голів великої рогатої худоби (зокрема й 2 тис. корів), 7 тис. голів свиней, 100 тис. шт. птиці, займалися також вівчарством і вирощуванням зерн., тех., олій. культур, садівництвом, овочівництвом. За Всесоюз. переписом насел. 1989, проживали 3758 осіб. Нині працюють 2 с.-г. підпр-ва та понад 10 фермер. госп-в. У Н. – 2 заг.-осв. школи, 2 дитсадки; Будинок культури, 2 б-ки; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. Діють церкви Вознесіння Господнього та св. Миколая. Охороняють заказники місц. значення: Новопавлів. ліс (від 1990, лісовий, 650 га), Антонівський (1874,1 га, між селами Іванівка та Богданівка), Балка Горіхова (1297,1 га, побл. Н., між річками Солона та Вовча; обидва – від 2011, ландшафтні). Серед видат. уродженців – лікар-радіолог, акад. НАМНУ А. Романенко, фахівці в галузі буд-ва Ф. Клименко, В. Шалений, історики К. Дубина (усі – Н.), Р. Лях, фахівець у галузі митної справи П. Падун (обидва – с. Тарасівка), фахівець у галузі двигунобудування М. Голубенко (с. Філія), філолог А. Нямцу (с. Дачне); письменник І. Костиря (с. Федорівське), літературознавець, перекладач В. Іванисенко, поет, перекладач В. Мисик, письменниця, актриса, громад. діячка Т. Сулима; живописець А. Глинов; актор, режисер, нар. арт. України О. Мосійчук; Герой Рад. Союзу І. Надточій (усі – Н.). Тут минули дит. і юнац. роки живописця, графіка, засл. художника РФ Й. Бобенчика. Місц. вихідцями також є журналісти, письменники-гумористи Я. Давиденко, Г. Мельник, І. Тараненко.

Літ.: Межівщина: історія та сьогодення: Історія окремих населених пунктів Межівського району. Межова, 2013.

Л. І. Діденко, Н. М. Шпак

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
Л. І. Діденко, Н. М. Шпак . Новопавлівка // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=72475 (дата звернення: 25.09.2021)