Новопокровка смт Дніпровського району — Енциклопедія Сучасної України

Новопокровка смт Дніпровського району

НОВОПОКРО́ВКА (до 1859 – Шамшове, 1859–1946 – Покровка) – селище міського типу Дніпровського (до липня 2020 – Солонянського) району Дніпропетровської області. У жовтні 2015 з Новопокров. селищ. (підпорядк. села Котлярівка, Малинове, Дружелюбівка), Мопрів. (Водяне, Григорівка, Суданівка, Товариський Труд, Тракторне) та Павлів. (Войкове, Мирне, Пропашне) сільс. рад утвор. Новопокров. селищну об’єднану територіал. громаду (229,3 км2, 4207 осіб, 14 насел. пунктів). У наступ. році Войкове перейменували на Квітуче, Мопрівське – на Багате. 2020 до Новопокров. громади (нині 530,4 км2, 7955 осіб, 33 насел. пункти) зарахували Івер. (до 2016 – Дзержинів.) раду із селами Ганно-Мусіївка (до 2016 – Червоноармійське), Кашкарівка, Мала Калинівка, Миколо-Мусіївка, Миропіль, Олександрівка, Осипенко, Розтання та Олександропіл. раду з селами Бутовичівка, Вільне, Гаркушине, Долинське, Кринички, Михайлівка, Новоандріївка, Петриківка і с-ще Тихе. Н. знаходиться на р. Комишувата Сура (притока Мокрої Сури, бас. Дніпра), за 69 км від м. Дніпро, 30 км від смт Солоне та 18 км від залізнич. ст. Рясна (до 2017 – Єлізарове). Пл. 4,26 км2. За переписом насел. 2001, проживали 2173 особи (складає 81,8 % до 1989); станом на 1 січня 2020 – 1775 осіб; переважно українці. Проходить автомобіл. шлях Одарівка–Вищетарасівка (обидва – Дніпроп. обл.). Досліджено кілька давніх курганів. Засн. 1783 генерал-майором О. Шамшовим. 1784–96 – у складі Катеринослав. намісниц­тва; 1796–1802 – Новорос., 1802–1925 – Катеринослав. губ.; 1784–1923 – Катеринослав. пов. 1848 освячено Свято-Покров. церкву. 1859 на її честь село почали називати Покровкою. Тривалий час воно було центром Новопокров. волості (назву з додаванням «ново» отримала, бо у Катеринослав. пов. вже існувала волость із центром у с. Покровське, нині Нікопол. р-ну). 1886 було 178 дворів, проживали 979 осіб. У цей період двічі на рік збирали ярмарки. За Всерос. переписом насел. 1897, кількість жит. зросла до 1962 осіб. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30 – у складі Дніпроп. (до 1926 – Катеринослав.) округи; від 1932 – Дніпроп. обл. 1923 із Солонян., Микіл., Новопокров. і Широчан. волостей утвор. Солонян. р-н, до якого Н. відтоді з перервою й належала (до серед. 2020). Від 2 серпня 1941 до 28 листопада 1943 – під нім. окупацією. На брат. могилі воїнів-визволителів споруджено пам’ят­ник. 1946–62 – райцентр. 1959 проживали майже 3 тис., 1963 – 3169 осіб. Від 1960 – смт. У рад. період за місц. колгоспом було закріплено 8592 га с.-г. угідь, з них 7531 га орних земель. Госп-во спеціалізувалося на вироб-ві свинини. Тут побудували свиновідгодівел. комплекс на 15 тис. голів. Із Н. пов’язані життя та діяльність засл. вчителя України В. Сиволоба, який 1963–91 був дир. Новопокров. серед. школи з вироб. навчанням, а 1991–2008 – Новопокров. обл. пед. гімназії-інтернату для учнів 8–11 класів. Нині працюють с.-г. підпр-во та кілька фермер. госп-в. Діють заг.-осв. школи, дитсадок; Будинок культури, б-ка; Центр первин. мед.-сан. допомоги. Функціонує Новопокров. нар. театр. Є пожежна станція. Потреби вірян забезпечує Свято-Троїц. церква. Серед видат. уродженців – лікар-хірург І. Бондаренко.

Л. І. Муркович, О. І. Кураш

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
Л. І. Муркович, О. І. Кураш . Новопокровка смт Дніпровського району // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=72488 (дата звернення: 17.10.2021)