Новорозсош — Енциклопедія Сучасної України

Новорозсош

НОВОРО́ЗСОШ (давня назва – Нова Розсош) – село Старобільського (до липня 2020 – Новопсковського) району Луганської області. Від 2020 належить до Новопсков. громади. Н. знаходиться на р. Кам'ян­ка (притока Айдару, бас. Сіверського Дінця), у місці впадіння в неї Сухої Плотини, за 10 км від смт Новопсков. За переписом насел. 2001, проживали 2024 особи; нині – 1800 осіб; переважно українці. Засн. 1802 під назвою Плотина. Потім пере­їхало декілька сімей зі слободи Розсош (нині місто Воронез. обл., РФ), які перейменували поселення в Нову Розсош. Тривалий час мала статус слободи та була центром Новорозсошан. волості. До 1923 – у складі Старобіл. пов.; до 1835 – Слобід.-Укр., 1835–1920 – Харків. губ. 1885 було 567 дворів, проживали 3935 осіб, діяли 2 православні церкви (зокрема й Різдва Богородиці), церк.-парафіял. школа, збирали 3 ярмарки на рік. 1910 відкрито земську школу. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1920–25 – село Донец. губ.; 1923–30, 1933–38 – Старобіл., влітку 1930 – Луган. округ; 1932–38 – Донец., від 1938 – Луган. (до 1958 та 1970–90 – Ворошиловгр.) обл. 1923 з Ка­м'ян. і Новорозсошан. волостей утвор. Кам'ян. р-н. Від 1931 – у складі Ново­псков., від 2020 – Старобіл. р-нів. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв – 185 осіб), зазнали сталін. репресій. У липні 1942 у Білому Яру загинули бл. 200 рад. воїнів (відкрито пам'ят. знак). Від 10 липня 1942 до 19 січня 1943 – під нім. окупацією. На фронтах 2-ї світ. вій­ни воювали понад 500 новорозсошан, з них 318 загинули. Споруджено меморіал воїнам-землякам і пам'ятник Невідомому солдату. У 2-й пол. 1960-х рр. проживали понад 2,4 тис. осіб. У Н. – заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури; фельдшер.-акушер. пункт. Є джерело мінерал. води «Новорозсошанська». Збереглася кам'яна Свято-Троїц. церква (1872).

І. В. Ізюмський, О. В. Золотарьова


Покликання на статтю
І. В. Ізюмський, О. В. Золотарьова . Новорозсош // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=72498 (дата звернення: 24.10.2021)