Новоселицьке родовище каолінів — Енциклопедія Сучасної України

Новоселицьке родовище каолінів

НОВОСЕ́ЛИЦЬКЕ РОДО́ВИЩЕ КАОЛІ́НІВ – поклади каоліну на північно-східному схилі Українського щита. Знаходиться на правому березі р. Гнилий Тікич (притока Тікичу, бас. Південного Бугу), на пд.-зх. околиці с. Новоселиця Звенигород. р-ну Черкас. обл. Корис. копалиною є вторинні каоліни (перевідкладені), що утворюють 2 досить витриманих за потужністю горизонти у осад. товщі нижньокрейд. віку. Пром. значення має нижній підвугіл. пласт вторин. каолінів потуж. 0,4–24 м, в середньому 5 м. Розкривні породи представлені бурим вугіллям, пісками та глинами заг. потуж. до 35 м. Каоліни продуктив. шару сірі тонковідмулені, складаються з каолініту з домішкою гідраргіліту. Хім. склад: SiO2 – 25,22–71,60 %, Al2O3+TiO2 – 36,76–70,14 %, Fe2O3 – 0,21–7,63 %, CaO – 0,05–0,14 %, Na2O – 0,07–0,38 %, MgO – 0,06–0,28 %; в. п. п. – 13,25–25,39 %. Родовище відкрито на поч. 20 ст. Розвідували 1932 і 1952–56, детально дорозвідували 1980–84. У 1962 розпочато експлуатацію відкритим способом Новоселиц. з-дом вогнетрив. матеріалів (1981 перетворено на Ватутінський комбінат вогнетривів). Затверджені 1957 запаси вторин. каолінів Н. р. к. за категорією А+В+С1 складали 20 889 тис. т. У зв’язку зі знач. обсягами видобутку (800–900 тис. т на рік) нині майже вичерпані. Одержану сировину використовували для виготовлення вогнетрив. і фарфоро-фаянс. виробів.

Літ.: Овчаренко Ф. Д., Круглицкий Н. Н., Русько Ю. А. и др. Каолины Украины: Справоч. К., 1982.

Г. В. Клюшина

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
Г. В. Клюшина . Новоселицьке родовище каолінів // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=72515 (дата звернення: 16.09.2021)