Новоселиця село Житомирського району — Енциклопедія Сучасної України

Новоселиця село Житомирського району

НОВОСЕ́ЛИЦЯ – село Житомирського (до липня 2020 – Попільнянського) району Житомирської області. Наприкінці 2016 Новоселиц. сільс. раду (пл. 18,8 км2) зараховано до складу Попільнян. селищ. об'єд­наної територіал. громади. Н. знаходиться у верхів'ї малої р. Новосілка (притока Роставиці, бас. Дніпра), побл. межі з Київ. обл., за 87 км від Житомира, 52 км від м. Біла Церква, 35 км від м. Фастів, 25 км від м. Сквира, 18 км від смт Кожанка та 16 км від смт Попільня. Пл. 3,2 км2. За переписом насел. 2001, проживали 726 осіб; станом на 2018 – 644 особи; переважно українці. Село назване саме так тому, що виникло пізніше навколиш. поселень. Істор. датою заснування прийнято вважати 1720. У 1750 зведено дерев'яну церкву архістратига Михаїла, 1859 споруджено новий храм (нині діє однойм. парафія). 1793–96 – у складі Брацлав. намісництва; 1797–1925 – Київ. губ.; 1795–1919 – Сквир., 1919–23 – Білоцерків. пов. 1814 Н. купив дворянин Я. Білінський. Розподіл насел. за віро­сповіданням у 1-й пол. 1860-х рр.: 808 православних, 39 католиків і 11 юдеїв. Тоді ж найбільшими земле­власниками були Г. Білінська та відстав. поручник Є. Івановський. Кілька десятиліть існувала Новоселиц. волость, що станом на 1886 складалася з 5-ти поселень: Н. (146 дворів і 933 жит.), Почуйки (відповідно 34 і 844; нині Квітневої громади Житомир. р-ну), Саверці (114 і 728; нині Попільнян. громади), Рогізна (108 і 837), Краснянка (нині обидва – Сквир. громади Білоцерків. р-ну Київ. обл.). У тому ж році в Н., окрім православ. церкви, діяв костел св. Георгія, а також функціонувала школа та працювали водяний і кінний млини. Наприкінці 1880-х рр. Н., Почуйки, Саверці відійшли до Романів., Краснянка та Рогізна – до Чубинец. волостей. 1900 у Н. було 246 дворів, проживали 1809 осіб; у Почуйках – відповідно 307 і 1638; у Саверцях – 190 і 1088. На поч. 20 ст. Н. належала Г. Поповій і спадкоємцям А. Вінницького; поміщикам належало 630 дес., церкві – 79 дес., селянам – 1010 дес. землі; працювали вітряний млин і 2 кузні. Згодом Н. зарахували до Триліс. волості. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30 – у складі Білоцерків. округи; 1932–37 – Київ., від 1937 – Житомир. обл.; 1923–25 – Триліс., 1925–29 – Кожан., 1929–2020 – Попільнян., від 2020 – Житомир. р-нів. 1923 у Н. було 410 дворів, проживали 1675 осіб. Жит. потерпали під час голодомору 1932–33 (після відновлення незалежності України вдалося встановити імена 266-ти жертв) та зазнали сталін. репресій. Від липня 1941 до кін. грудня 1943 – під нім. окупацією. Є брат. могила воїнів-визволителів, у якій поховано Героя Рад. Союзу О. Павлюченка. Встановлено пам'ятник 25-ти воїнам-землякам, які загинули на фронтах 2-ї світ. вій­ни (загалом воювали 155 осіб). 1967 збудовано цегел. з-д. На поч. 1970-х рр. – 357 дворів, 1025 осіб. 1981 с-ще Степове Новоселиц. сільс. ради (до 1969 – радгоспне с-ще Кожан. цукрокомбінату) було передано до складу Фастів. р-ну Київ. обл. 2000 засн. приватне с.-г. підпр-во «Новоселиця» (вирощують пшеницю, соняшник, сою, кукурудзу й овочі, утримують велику рогату худобу). 2020 Новоселиц. заг.-осв. школа стала г-зією. Функціонують дитсадок; Будинок культури, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт. Серед видат. уродженців – мо­во­знавець, педагог Г. Левченко; публіцист Павло Глушаниця (П. Гоминюк; 2004 у Києві видано його спогади «Вій­на без пострілів», де на прикладі Н. розкрито трагедію укр. народу в 1920–30-х рр.).

Літ.: Похилевичъ Л. И. Сказанія о на­селенныхъ мѣстностяхъ Кіевской губер­ніи. 1864; Списокъ населенныхъ мѣстъ Кіевской губерніи. 1900; Михальченко Л. М. Лихоліття села Новоселиця. 2003 (усі – Київ).

А. І. Шушківський


Покликання на статтю