Новосельський Єжи — Енциклопедія Сучасної України

Новосельський Єжи

НОВОСЕ́ЛЬСЬКИЙ Єжи (Nowosielski Jerzy; справж. – Новосільський Георгій-Кипріян, Nowosilskyj Heorhij-Kyprian; 07. 01. 1923, м. Краків, Польща – 21. 02. 2011, там само) – польський художник, іконописець, графік, сценограф, мистецтвознавець. З походження українець. Під час 2-ї світ. вій­ни відвідував Мист. школу в Кракові, іспити склав 1942 у Львові. 1947 був асист. Т. Кантора у Краків. ВШ образотвор. мист-ва. Усунутий від викладання 1950 за несприйняття засад соцреалізму в мист-ві. У 1950-х рр. працював у Лодзі (Польща). Виконав багато цінних поліхромій, комплекс. реставрацій православ. церков, лат. костелів. 1955 повернувся до мист. життя, брав участь у виставках, зокрема у Венецій. бієнале (1956). Проф. Краків. АМ (1962–76). Проектував інтер'є­ри церков, створював костюми, книжк. ілюстрації, займався театр. сценографією. Найважливішим мист. доробком Н. є живопис, у якому переплетено впливи авангард. (абстракція, фігуративність, кубізм) і візант. мист-в, особливо традиції руської ікони, зокрема галицької, а також сучас. укр. мист-ва. Осн. ознака його творчості – підкреслена ностальг. духовність, відкрита для різних інспірацій, але виразно підпорядкована традиції сх. християнства. У 1980-х рр. малював цикли церк. ікон. Гол. тема нереліг. живопису – жін. постать, натюрморт, пейзаж, рідше – сюжетні сцени. У всіх видах мист-ва Н. наявні елементи характер. стилю: уникання перспективи, своєрідна площинність, поєднана із браком моделювання простор. структури, ігнорування анатом. подробиць людського тіла (у поєднанні із замилуванням до зображення фігури), композиція, що перегукується із малярством іконопису, антинатуралізм. Автор статей на тему сучас. мист-ва та мист-ва ікони.

Літ.: K. Czerni. Nowosielski. Kraków, 2006; Її ж. Nietoperz w świątyni. Biografia Jerzego Nowosielskiego. Kraków, 2011; Юрій Новосільський у Тинці // НС. 2014, 28 груд.

С. Заброварний

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю