Новосілки село Ковельського району — Енциклопедія Сучасної України

Новосілки село Ковельського району

НОВОСІ́ЛКИ – село Ковельського (до липня 2020 – Турійського) району Волинської області. 2020 Новосілків. сільс. раду (підпорядк. села Комарів і Окунин) зараховано до Луків. громади. Н. знаходяться побл. р. Вижівка та її притоки Плиска (бас. Прип’яті), за 110 км від обл. центру, 43 км від м. Володимир-Волинський, 20 км від залізнич. ст. Турійськ, 3 км від міжнар. автомагістралі Київ–Ковель–Ягодин–Варшава та 2 км від автомобіл. шляху Турійськ–Луків. Є оз. Окунинське. Пл. Н. 1,66 км2. За переписом насел. 2001, проживали 333 особи; станом на 2019 – 310 осіб; переважно українці. В урочищі Городище досліджено кілька давніх курганів. Тут знайдено артефакти ран­ньослов’ян. і давньорус. часів. За нар. переказами, за бл. 1 км на Пн. було поселення Сваричів (ін. назви: Старичуб, Свиридів), що в 1240-х рр. спалило татаро-монгол. військо. У минулому ці землі входили до складу Київ. Русі, Волин., а потім – Галицько-Волин. князівств. Від 1340-х рр. – під владою Великого князівства Литовського, за Люблін. унією 1569 відійшли до Польщі. Н. вперше згадуються у писем. джерелах 1570 як власність князів Курцевичів. Від 17 ст. належали польс. графам Ронікерам (звели палац, заклали великий сад і парк), від 2-ї пол. 19 ст. – поміщикам Крижановському та Ледоховській. Жит. брали участь у Визв. вій­ні під проводом Б. Хмельницького. За Андрусів. перемир’ям 1667 та за умовами «Вічного миру» 1686 Н. залишилися в складі Польщі, після її 3-го поділу 1795 відійшли до Рос. імперії. Відтоді до 1920 – у складі Волин. губ.; до 1939 – Володимир-Волин. (Володимир.) пов. Неподалік села проходила межа з Ковел. пов., куди, зокрема, входили м-ко Луків (нині смт) і с. Миляновичі (нині Луків. громади). Деякий час Н. були центром Перевал. волості, якій підпорядковувалися села Перевали (нині Турій. громади), Комарів, Сомин (обидва – нині Луків. громади), Руда та Хворостів (обидва – нині Вишнів. громади). Від кін. 19 ст. Н. належали до Олес. волості (див. с. Олеськ Вишнів. громади). 1885 було 43 двори, мешкали 396 осіб, діяла початк. школа, працювали пивовар. і винокур. з-ди, 2 вітр. млини. 1890 відкрито земську школу. Наприкінці 19 ст. – 82 двори, 536 осіб; 1906 – відповідно 91 і 556. Під час 1-ї світ. вій­ни відбувалися великі бої між австро-угор. і рос. військами. За Ризьким мирним договором 1921 Н. відійшли до Польщі. 1921–39 належали до ґміни Олеськ. Остан. великими землевласниками тут була родина Подлевських. 1926 засн. осередок «Просвіти». У вересні 1939 увійшли рад. війська. Від 1939 – у складі Волин. обл. 1940–59 – село Луків. (до 1946 – Мацеїв.), 1959–62, 1965–2020 – Турій., 1962–65 – Любомл., від 2020 – Ковел. р-нів. Багато жит. зазнали сталін. репресій. Від 28 червня 1941 до 17 липня 1944 – під нім. окупацією. Діяло рад. підпілля. Нацисти вбили 9 місц. жит. На фронтах 2-ї світ. вій­ни воювали понад 200 воїнів-земляків, з них 99 загинули (встановлено пам’ятник). До серед. 1950-х рр. вели збройну боротьбу загони ОУН–УПА. За Всесоюз. переписом 1989, чисельність насел. становила 1379 осіб. У Н. – заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка, сільс. істор. музей; фельдшер.-акушер. пункт. Пам’ятки арх-ри: нац. значення – дерев’яна церква Різдва Богородиці (1676); місц. – каплиця (19 ст.). Храм тризрубний одноверхий на високому фундаменті, з квадратними в плані зрубами. Його увінчує один купол, прикрашений главком. 1886 до зх. фасаду прибудована дещо ширша дерев’яна двоярусна дзвіниця, вхід до якої вкритий двосхилим дашком. На дзвіниці – баня гострої форми. Раніше в церкві зберігалися ікони 17 ст. Спасителя (безслідно зникла), Ісуса (нині у Музеї волин. ікони в Луцьку) й Анни і Якима (нині у Львів. картин. галереї). Низку віршів новосілків. поетеси Т. Черепари на­друковано в обл. газетах, її пісні виконують місц. колективи. У с. Комарів народився учасник 2-ї світ. вій­ни, Герой Рад. Союзу Й. Бєлих.

Літ.: Цинкаловський О. Матеріяли до Прадзєюв Волині і Полєся Волиньскєґо. Варшава, 1961; Сміян П., Кондратюк А., Ковальчук С. Від сохи до трактора (історичний нарис с. Новосілки Любомльського району) // Рад. Волинь. 1964, 7 черв.; Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся: (Краєзн. слов. від найдавніших часів до 1914 р.). Т. 2. Він­ніпеґ, 1986; Ярмолюк З. Про Турійськ і Турійський район. Лц., 2000; Студії і матеріали з історії Волині. Лц., 2012; Село моє – моя прадавня колиска. Новосілки – земля трудової слави // Нар. слово. 2012, 17 листоп.

Л. О. Бортнічук, Є. В. Зінчук, Т. С. Кухарук, А. В. Янюк


Покликання на статтю
Л. О. Бортнічук, Є. В. Зінчук, Т. С. Кухарук, А. В. Янюк . Новосілки село Ковельського району // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=72549 (дата звернення: 24.09.2021)