Новотроїцьке смт Волноваського району — Енциклопедія Сучасної України

Новотроїцьке смт Волноваського району

НОВОТРО́ЇЦЬКЕ – селище міського типу Волноваського району Донецької області. 2020 Новотроїц. селищну раду зараховано до Ольгин. селищ. об’єднаної територіал. громади. Н. знаходиться на р. Суха Волноваха (притока Мокрої Волновахи, бас. Кальміусу), за 43 км від Донецька, 19 км від райцент­ру та 6 км від залізнич. ст. Великоанадоль. Землі с-ща межують із тер. м. Докучаєвськ (нині під контролем сепаратистів т. зв. Донец. нар. респ.) та с. Березове (нині Вугледар. громади; обидва – Донец. обл.). Пл. 8,49 км2. За переписом насел. 2001, проживали 7700 осіб (складає 82,7 % до 1989), із них зазначили рідною мову українську 68,24 %, рос. – 30,84 %, вірмен. – 0,25 %, білорус. – 0,17 %; станом на 1 січня 2020 – 6535 осіб. Проходить автомобіл. шлях Маріуполь–Донецьк–Слов’янськ. Є контрольно-пропуск. пункт для в’їзду–виїзду транспорту відповідно на та з тер., яку не контролює укр. влада. Виявлено артефакти скіф. часу. Історія с-ща розпочинається 1773, коли на місці козац. залоги Середня виникло невелике поселення. 1784–96 – у складі Катеринослав. намісництва; 1796–1802 – Новорос., 1802–1920 – Катеринослав. губ.; 1780–1923 з перервою – Маріупол. пов. 1824 тут оселилися 43 сім’ї із с. Троїцьке Таганроз. округу. Відтоді має назву Н. 1830 сюди переїхали 70 сімей з Харків. губ., 1834 – 92 сім’ї з Полтав. губ., 1840 – 8 сімей з Київ. губ. Жит. переважно займалися хліборобством, скотарством і бджільництвом. 1853 збудовано Свято-Покров. церкву, що збереглася донині. 1886 було 523 двори, проживали 3192 особи. 1888 відкрито двокласну школу. Деякий час Н. належало до Микол. волості. Від поч. 1910-х рр. – волос. центр. 1913 діяли 2 земські та церк.-парафіял. школи. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1920–25 – у складі Донец. губ.; 1923–30 – Сталін. (1923–24 – Юзів.) округи. 1923 з Новотроїц., Стил., Микол., Бещев., Каракуб., Олександрій. округ утвор. Стил. р-н. Згодом Н. незнач. період належало до Павлів. р-ну, потім відійшло до Волновас. р-ну. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від 1938 – смт. Від жовтня 1941 до вересня 1943 – під нім. окупацією. Діяла рад. підпіл. орг-ція під кер-вом Й. Поляцькового, якого розстріляли нацисти. На фронтах 2-ї світ. вій­ни воювали 1287 воїнів-земляків, з них 738 загинули (встановлено пам’ятник). 1979 проживала 8821 особа. Починаючи з травня 2014, тут відбулося декілька боїв між укр. військовими та бойовиками Донец. нар. респ. Побл. Н. розробляють Новотроїцьке родовище вапняку, доломітизованого вапняку та доломіту. Функціонують 2 заг.-осв. школи; Будинки культури «Гірняк» та ім. Лесі Українки, 6 б-к, Новотроїцького селища історії Музей ім. П. Силки; лікар. амбулаторія. Серед видат. уродженців – правознавець А. Запорожець; літературознавець С. Діх­тяр (досліджував творчість письменників Буковини), поет, художник І. Кононенко (автор 3-х поет. збірок, відкрито мемор. дошку та названо його ім’ям вулицю); живописець О. Минка; повний кавалер ордена Слави В. Науменко. У Н. похований футболіст, бронз. призер чемпіонату СРСР В. Колесников.

Н. В. Трифонова

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
Н. В. Трифонова . Новотроїцьке смт Волноваського району // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=72579 (дата звернення: 16.10.2021)