Новохоперськ — Енциклопедія Сучасної України

Новохоперськ

НОВОХОПЕ́РСЬК – місто Воронезької області РФ, райцентр. Знаходиться на правому березі р. Хопер (бас. Дону), за 202 км від обл. центру. Насел. 5855 осіб (2020), переважно росіяни. Пл. 14 км2. Історично Н. належить до Пн. Слобожанщини і розташ. на укр.-рос. етногр. кордоні. Від серед. 17 ст. тут існувало засн. донськими козаками поселення Пристанське. Його мешканці брали активну участь у пов­станнях під проводом С. Разіна (1670–71) та К. Булавіна (1707–09), під час придушення останнього Пристанське було зруйноване. Натомість тут 1710 згідно з розпорядженням Петра І та за його кресленням розпочато зведення фортеці Хоперськ (згодом перейм. у Н.) із верф’ю для буд-ва кораблів для Азов. флотилії. 1779 фортеця отримала статус повіт. міста. Першими поселенцями Н. стали переважно українці. Місто входило до складу Тамбов. і Саратов. намісництв, від 1802 – Воронез. губ. За переписом 1897 українці у Новохопер. пов. становили 15,2 % насел., за переписом 1926 у Новохопер. р-ні – 45 % насел. Від 1928 Н. перебував у складі Центр.-Чернозем., від 1934 – Воронез. обл. У травні 1943 у Н. розпочато формування 1-ї окремої Чехословац. піхот. бригади (на той час – 3309 солдат і офіцерів, із них 2200 – закарп. українці), що брала участь у визволенні Києва та ін. укр. міст. Серед відомих уродженців Н. – М. Йорданський.

А. М. Авраменко

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
А. М. Авраменко . Новохоперськ // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=72607 (дата звернення: 18.09.2021)