Новочеркаськ — Енциклопедія Сучасної України

Новочеркаськ

НОВОЧЕРКА́СЬК – місто обласного значення Ростовської області РФ. Знаходиться у місці злиття р. Аксай (правий рукав Дону) із притокою Тузлов, за 25 км від обл. центру. Насел. 167 355 осіб (2019), переважно росіяни. Пл. 135 км2. Засн. 1805 як адм. центр Землі Війська Донського (від 1870 – Область Війська Донського) військ. отаманом М. Платовим під назвою Новий Черкаськ. Перенесення столиці з м. Черкаськ (нині станиця Старочеркаська Ростов. обл.) до Н. зумовлено низкою причин, гол. серед яких – майже щорічне тривале затоплення Черкаська водами Дону внаслідок весняної повені. У 1-й пол. 19 ст. місто розбудовували переважно як військ. центр (адм. приміщення, готелі, будинки для генералів і дворян тощо), у 1850-х рр. з'явилися перші невеликі пром. підпр-ва. 1856 проживало 17,9, 1897 – 52 тис. осіб. 1863 зведено Отаман. палац, де у різний час зупинялися рос. імператори Олександр II, Олександр III, Микола II. 1884 до Н. на 3 р. був засланий І. Карпенко-Карий. Тут він написав свою першу драму «Чабан» («Бурлака»), трагедію «Наймичка» та ін. твори. 1892 відкрито першу публічну б-ку на Дону. 1907–13 у місті діяло т-во «Просвіта», 1917–19 – «Нова громада». У червні 1917 козаки обрали отаманом Війська Донського генерала О. Каледіна. Після більшов. перевороту 1917 Н. став одним із центрів Білого руху. Згодом генерали Л. Корнілов і М. Алексєєв сформували тут Добровольчу армію для боротьби з більшовиками. 10 травня 1918 у Н. проголошено створення республіки під назвою «Всевелике Військо Донське». Згідно з договором із Українською Державою від 8 серпня 1918 укр. насел. Дону дістало «всі права щодо своєї мови, школи, культури, як і всі інші громадяни, а політичні права дістає такі, які прислуговують тим громадянам, які належать до козацького стану». У Н. відкрито укр. консульство, яке очолив В. Міщенко. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася, у січні 1920 встановлено рад., а Н. втратив статус столиці донських козаків. За переписом 1926, у Н. проживало 62 тис. осіб, з них 7,5 тис. – українці (12 % насел.). Від 1937 – у складі Ростов. обл. Восени 1942 в окупов. нім. військами Н. проведено козац. круг (раду), на якому обрано штаб Війська Донського. Тоді ж розпочато формування козац. частин, що воювали у складі вермахту. В лютому 1943 Н. визволений рад. військами. 1944–63 – райцентр. 1–2 червня 1962 у місті відбувся страйк робітників гол. підпр-в міста, спричинений підвищенням норм виробітку та цін на осн. продукти харчування. У ході його придушення із використанням військ. частин і танків вбито 26 осіб, згодом ще 7 учасників засудж. до розстрілу, а 105 – до 10–15 р. ув'яз­нення. Нині Н. є одним із найбільших пром. центрів Ростов. обл. – у місті діє Новочеркас. електровозобуд. з-д. У Н. налічується бл. 200 пам'яток історії та арх-ри, серед музеїв – Отаман. палац, Музей історії Донського козацтва.

Літ.: Богаевский В. Историческая записка о Новочеркасске и его управлении. Новочеркасск, 1895; Данцев А. А. Город на холме. Казачья станица: приметы прошлого. Новочеркасск, 1993; Бойко О. Територія, кордони і адміністративно-територіальний поділ Української Держави гетьмана П. Скоропадського (1918) // Регіон. історія України: Зб. наук. статей. Вип. 3. К., 2009.

А. М. Авраменко

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
А. М. Авраменко . Новочеркаськ // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=72609 (дата звернення: 23.10.2021)