Нога Олесь Павлович
НОГА́ Олесь Павлович (27. 11. 1959, Львів) — мистецтвознавець, культуролог, графік. Канд. мистецтвознавства (1995). Премія ім. В. Ґжицького (1995). Член НТШ (1992), НСХУ (1993). Закін. Львів. училище приклад. мистецтва (1980), Львів. інститут прикладного та декоративного мистецтва (1985; викл. Т. Драган, Д. Крвавич, В. Овсійчук). Від 1988 працює в цьому ж Інституті: від 1995 — старший науковий співробітник відділу мистецтвознавства. Досліджує проблеми мистецтва укр. та світ. авангарду 1900–18, генезису укр. культури, історії худож.-пром. кераміки епохи модерну та культ.-мист. життя в Україні та світі 20 ст. в широкій конфігурації явищ та персоналій. Серед останніх — творчі біографії Д. та В. Бурлюків, Н. Давидової, І. Косиніна, С. Делоне-Терк, І. Левинського, Є. Дровняка (Никифора) та ін. Від поч. 1990-х рр. брав активну участь в організації виставок, мист.-культурол. збірників, ініціював створення мист. обʼєдн. «Січкарня» (1992–96), альманаху «Український авангард» (Львів, 1994). Як художник працює в галузях чорно-білої та кольор. графіки, олій. та акрил. малярства, сценографії. Автор графіч. портретів відомих діячів культури й мистецтва, іл. та обкладинок до численних книжк. і газетно-журнал. видань (г. «Просвіта», ж. «Дзвін», «Театральна бесіда»), оформлення театр. вистав (зокрема «Картка любові» Р. Горака, Нац. укр. драм. театр ім. М. Заньковецької, Львів, 2004). У графіці Н. тяжіє до граціоз. лінеар. рисунку в стилістиці неосецесії, з застосуванням відкритих барв та з досяганням формал. ефекту мистецтва вітража. Учасник мистецьких виставок від 1989. Персон. — у Львові (2017).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Іван Левинський. Художник, архітектор, промисловець, педагог, громадський діяч. Л., 1993; Давид Бурлюк і мистецтво всесвітнього авангарду. Л., 1993; Кераміка Галичини кінця ХІХ — початку ХХ ст. в контексті міжнародних зв’язків: Контакти і взаємовпливи. Л., 1994 (співавт.); Три всесвітньо невідомі постаті українського авангарду. Л., 1994; Призначення метелика. Л., 1994; Соня Делоне повертається на Україну через Львів. Л., 1996 (співавт.); Проект пам’ятника Івану Левинському. Л., 1997; Мистецькі товариства, об’єднання, угруповання, спілки Львова (1860–1998): Мат. до довід. [До 100-річчя Товариства для розвою руської штуки]. Л., 1998 (співавт.); Український стиль в церковному мистецтві Галичини кінця ХІХ — початку ХХ ст. Л., 1999; Іван Косинін — пророк антисюрреалізму. Л., 1999; Малярство українського авангарду (1905–1918). Л., 2000; Художньо-промислова кераміка Галичини. Л., 2001; Прадавня Україна: Історія, культура, вбрання ХХV тис. до н. е. — VІІ ст. Л., 2001 (співавт.); Українська художньо-промислова кераміка Галичини (1840–1940). Л., 2002; Світ львівського спорту (1900–1939). Л., 2004; Михайло Адальбертович Стефанівський: Історія життя та творчої діяльності (1878–1952). Л., 2004; Театральне життя Львова 1900–1920-х рр. Дрогобич, 2007; Архітектор Іван Левинський. Л., 2009; Українське церковне мистецтво: 1880–1920-ті рр. Західний регіон. Л., 2012 (співавт.); Архітектор Григорій Пежанський та розвиток фізичної культури в Галичині наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. Л., 2016 (співавт.); Нетифор — маляр з Божої ласки. Л., 2018 (співавт.).
Людина 