Новорита Ян — Енциклопедія Сучасної України

Новорита Ян

НОВОРИ́ТА Ян (10. 08. 1877, м. Долина, нині Івано-Фр. обл. – 1950, Львів) – архітектор, живописець. Чл. СА і будівничих у Львові (1920–30-і рр.). Закін. Краків. худож.-пром. школу (1896), навч. на буд. ф-ті Львів. політехніки, у Краків. АМ (1908–09; викл. Л. Вичулковський). Працював в архіт. майстерні Т. Тальовського у Львові; за його планами 1904–11 керував буд-вом львів. костелу св. Єлизавети. 1905 отримав концесію на самост. буд-во у Львові. У творах Н. поч. 20 ст. домінували різноманітно інтерпретовані в дусі сецесії мотиви істор. стилів. Зведена ним 1909–10 за проектом Т. Новаковського кам’яниця Орських на вул. Гетьмана Тарновського, № 11а (нині Генерала Тарнавського, № 13) отримала високий ґротескно акцентов. аттик. Подіб. композиц. прийом Н. застосував у завершенні житл. будинку на вул. Гетьмана Тарновського, № 54 у вигляді примхливого хвилястого аттика (аркові поля заповнені фігур. горельєф. композицією «Бій гладіаторів», 1913). Перебудував 1911 у Львові комплекс приміщень фабрич. закладу «Молочна спілка у Рудках» на вул. Мурарська (нині С. Єфремова), № 30 із використанням стиліз. елементів роман. арх-ри й нар. дерев’я­но­го зод­чес­тва. Для друкар. закладу Б. Полонецького 1912 спорудив будинки на вул. Хоронщизни (нині П. Чайковського), № 27–29. У 1920–30-х рр. мешкав на вул. С. Баторія (нині Князя Романа), № 34 і мав творчу майстерню на вул. Б. Зиморовича (нині Дж. Дудаєва), № 17. Серед споруд міжвоєн. періоду – вілли у стилі ар деко: будинок Б. Полонецького на вул. К. Понінського, № 21 (нині вул. І. Франка, № 143), вілли на вул. І. Франка, № 151, 153 (усі – 1922), особняк на вул. Вербова (нині П. Карманського), № 8 (1923; фасад зі скульптур. декором у низькому рельєфі). Оригінально трактовані в дусі ар деко ордерні елементи (особливо капітелі колон) й метал. балконні балюстради Н. виділив на фасаді вілли Г. Обертинської на вул. 29 Листопада (тепер Є. Коновальця), № 78 (1924–25). Здійснив реконструкції житл. будинків на пл. Ринок, № 45 (1920) і М. Кампіана (нині С. Палія), № 5 (1924). На Сх. торгах поставив будівлі лісової і с.-г. секції (1921), павільйон сигарет. ф-ки (1927). Спроектував 1924 інтер’єр костелу св. Марії-Маґдалини в с. Вовків (нині Львів. р-ну Львів. обл.) у стилі ар деко: гол. та 4-х бічних престолів, дарохранильниці, передвівтар. огорожі. 1928–30 у м. Катовіце (Польща) збудував у стилістиці неокласицизму й ар деко Банк крайового госп-ва (спів­ав­тор С. Табенський). У 1930-х рр. впроваджував у львів. житл. буд-во новатор. системи опалення та теплоізоляції, практично застосовані під час спорудження особняка на вул. Белзи (нині О. Ольжича), № 3 (1934). Написані олією, темперою, аквареллю краєвиди, портрети, інтер’є­ри, квітк. натюрморти виставляв 1908–33 у Львові, Кракові, Варшаві.

Тв.: живопис – «Осінній краєвид», «Став Морське око», «Залишки снігу», «Портрет Осуховського» (усі – 1908), «Квіти» (1914), «Чорний став», «Мотив із Татр» (обидва – 1921), «Вид Вісли» (1922), «Інтер’єр кімнати» (1928), «Рибаки», «Рибальські сіті на вітрі» (обидва – 1929), «Вілла над морем» (1931), «Квіти» (1933).

Літ.: Богданова Ю. Л. Ян Новорита. Архітектура – фах чи покликання? // Вісн. Нац. ун-ту «Львів. політехніка». № 585.

Ю. О. Бірюльов

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
Ю. О. Бірюльов . Новорита Ян // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=72646 (дата звернення: 16.09.2021)