Новоодеський район — Енциклопедія Сучасної України

Новоодеський район

НОВООДЕ́СЬКИЙ РАЙО́Н – район, що знаходився в центральній частині Миколаївської області. Утвор. 1923 у складі Микол. округи (існувала до 1930) Одес. губ. (до 1925) з Новоодес. і Гур’їв. волостей Херсон. пов. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. 1932–37 – у складі Одес., від 1937 – Микол. обл. Від серпня 1941 – під нім. окупацією. У березні 1944 під час звільнення Н. р. загинули понад 6 тис. рад. воїнів. 2016 с. Артемівка перейменовано на Озерне, с. Кіровка – на Степове. У червні 2019 утвор. Сухоєланец. сільс. (центр – с. Сухий Єланець), у жовтні 2020 – Новоодес. міську (м. Нова Одеса) та Костянтинів. сільс. (с. Костянтинівка) об’єднані територіал. громади. У липні 2020 Н. р. ліквідовано, а його тер. приєднано до Микол. р-ну. Пл. Н. р. становила 1428 км2 (5,7 % тер. області). За переписом насел. 2001, проживали 37 385 осіб (складає 96,8 % до 1989), з них назвали рідною мовою українську 92,42 %, рос. – 5,93 %, молдов. – 0,79 %, вірм. – 0,39 %, білорус. – 0,18 %; станом на 1 січня 2020 – 32 239 осіб. У складі р-ну перебували 42 насел. пункти, зокрема й райцентр Нова Одеса та 41 село, що підпорядковувалися 1 міській і 17 сільс. (Антонів., Баловнен., Бузькій, Воронців., Гур’їв., Димів., Дільнич., Кандибин., Костянтинів., Михайлів., Новопетрів., Новосафронів., Новошмідтів., Підліснен., Себин., Сухоєланец., Троїц.) радам. Межу­вав з Баштан., Вознесен., Микол., Веселинів., Єланец. (нині тер. обох – у складі Баштан. р-ну) та Вітов. (нині його тер. – у складі Микол. р-ну) р-нами Микол. обл. Більша частина Н. р. лежала на Причорноморській низовині, пн. – на відрогах Придніпровської височини. Поверхня – низовинна (на Пн. – підвищена) хвиляста лесова рівнина, слаборозчленована балками та ярами. Розробляли поклади піску, глини, каменю ракушняку, вапняку та граніту. Найбільші річні обсяги видобутку вапняків і ракушняку досягали 170 тис. м3 (1990-і рр.). У с. Новошмідтівка – джерело мінерал. води типу «Ананьївська». Водні ресурси становили 3065 га. Річки: Південний Буг (на пд.-зх. окраїні; впадає у Дніпровсько-Бузький лиман) з притоками Гнилий Яланець (створ. Щербанів. водосховище) і Громоклія. Ґрунти переважно чорноземні – пд. малогумусні та солонцюваті, а також звичайні малогумусні (на Пн.). Побл. Нової Одеси, сіл Баловне, Зайве, Новопетрівське, Підлісне – лісові насадження. Об’єкти природно-заповід. фонду: заг.-держ. значення – заповідник Єланецький степ (1676 га, охороняють від 1996); місц. – заказники Вовча Балка (250 га), Новопетрівські плавні (200 га; обидва – від 1993), Михайлівський (87,2 га, від 1995), Михайлівський степ (1343,1 га, від 1997; усі – ландшафтні), Богодарівка (50 га, від 1995, ботан.), пам’ятки природи Джерела у селах Новопетрівське (від 1972), Кандибине (від 1974), Зайве (1990; усі – гідрол.), Себінська (11 га, від 1993, ботан.). Проходять автомобіл. шляхи міжобл. значення Миколаїв–Криве Озеро та Миколаїв–Кропивницький, залізниця Миколаїв–Одеса (ст. Баловне у с. Костянтинівка, зупин. пункт Південний Буг у с. Піски). Р-н мав с.-г. спеціалізацію, були розвинені пром-сть буд. матеріалів і харч. галузь. У 2-й пол. 2010-х рр. заг. пл. с.-г. угідь становила 123,2 тис. га, з них 101,4 тис. га орних земель. Працювали 47 с.-г. підпр-в та 210 фермер. госп-в. Переважна більшість с.-г. виробників займалася рослинництвом, зокрема вирощуванням пшениці, ячменю, соняшнику та ріпаку. 2015 було зібрано 156,2 тис. т зерн. і зернобоб. культур. Поголів’я великої рогатої худоби в с.-г. підпр-вах налічувало 788, свиней – 5439 голів. Птахівництвом займалося с.-г. ТОВ «Промінь» (2016 – 67 632 голови). Функціонували 24 заг.-осв. і 26 дошкіл. навч. закладів; рай. дит. муз. школа та її Гур’їв. філія, рай. Будинок дит. та юнац. творчості, станції юних натуралістів і техніків, 3 ДЮСШ; Новоодеський історичний музей, 32 клуб. заклади, 28 б-к; центр. рай. лікарня, 10 лікар. амбулаторій сімей. медицини та 21 фельдшер. пункт. Нар. колективи: хор «Горицвіт», ансамбль танцю «Прибужанка», естрадно-джаз. оркестр «Сиріус» рай. Будинку культури та фольклор. ансамбль «Троїчанка» Троїц. сільс. Будинку культури. Новини р-ну висвітлювала г. «Промінь». Збереглися криниця (19 ст.) та Свято-Покров. церква (кін. 19 – поч. 20 ст.) у с. Гур’їв­ка, мости у селах Кандибине (серед. 19 ст.) і Піски (1930). Обстежено низку курганів 3 тис. до н. е. – 1 тис. н. е., поселення Бузьке І, Бузьке ІІ (обидва – 6–4 тис. до н. е.), Гребеники І, Новошмідтівка І, Спиридонівка (усі – 2 тис. до н. е.), Костянтинівка ІІ (20–18 ст. до н. е.), Михайлівка І, Шмідтівка ІІ, Себіне І (усі – 14–9 ст. до н. е.), Баловне ІІ, Карлівка ІІ, Михайлівка ІІ, Себіне ІІ (усі – 3–4 ст.), стоянки Матвіївка ІІ, Матвіївка ІІІ (обидві – 20–18 ст. до н. е.). Серед видат. уродженців – економіст, політ. діяч О. Гаркуша (с. Баловне), лікар М. Калиниченко (с. Кандибине); поет А. Качан (с. Гур’ївка); художник-проектант, майстер худож. текстилю, засл. діяч мист-в України В. Іваницький (с. Червоноволодимирівка); співак, засл. арт. України Б. Буряк (с. Касперівка), хореограф, балетмейстер, засл. арт. України В. Кирилюк (с. Криворіжжя); спортсменка (академічне веслування) Н. Кваша (с. Піски); Герої Рад. Союзу І. Вернигоренко (с. Михайлівка), З. Доній (с. Підлісне), Г. Кіба (с. Піски), Д. Куроп’ятник (с. Костянтинівка), А. Петраковський (с. Нижня Сафронівка).

Літ.: Гаркуша О. М., Горбуров Є. Г., Гузенко Ю. І. та ін. Миколаївщина: Літопис історичних подій: 65-річчю утворення Миколаївської області присвячується. Хн., 2002; Шкварець В. П., Мельник М. Ф. Історія рідного краю. Миколаївщина: Навч. посіб. М.; О., 2003; Шитюк М. М., Баковецька О. О., Бугай Н. М. та ін. Історія рідного краю: Миколаївщина: Навч. посіб. М., 2015.

М. О. Стеценко

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
М. О. Стеценко . Новоодеський район // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=72648 (дата звернення: 19.09.2021)