Новопсковський район — Енциклопедія Сучасної України

Новопсковський район

НОВОПСКО́ВСЬКИЙ РАЙО́Н – район, що знаходився у північній частині Луганської області (від квітня 1931 до липня 2020). Межі Н. р. неодноразово змінювали. На цих землях від березня 1923 окремо існували 3 р-ни: Осинів. (утвор. з Осинів. і Пісчан. волостей), Білолуц. (з Білолуц., Новобілян. і Танюшев. волостей; після розформування – відповідно у лютому 1931 і в грудні 1962 – тер. обох р-нів короткий час входили до Білокуракин. р-ну, потім – до Н. р.) і Кам'янський (з Кам'ян., Новорозсошан. і Пантюхин. волостей; у листопаді 1924 розділений між Осинів. і Марків. р-нами). 1932–38 – у складі Донец., відтоді – Луган. (до 1958 та 1970–90 – Ворошиловгр.) обл. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від червня 1942 до січня 1943 – під нім. окупацією. У роки 2-ї світ. вій­ни з 42-тисяч. насел. р-ну у діючу армію було призвано 14 тис. осіб, з яких майже кожен другий загинув. У січні 1943 у бою побл. с. Трембачеве загинув поет М. Кульчицький. 1962–65 до Н. р. належали насел. пункти Марків. р-ну. 2006 виключено з облік. даних с. Сухе Осинів. сільс. ради. У серед. 2010-х рр. пл. Н. р. становила 1,62 тис. км2 (6 % тер. Луган. обл.); до його складу входили 2 селищ. і 15 сільс. рад (39 насел. пунктів). За переписом насел. 2001, проживали 38 322 особи (складає 100,1 % до 1989): українців – 92,2 %, росіян – 6,9 %, білорусів – 0,3 %; станом на 1 січня 2020 – 33 173 особи. У 3 етапи – жовтень 2015, червень 2019 і червень 2020 – з Новопсков. селищ. та Ганусів., Донців., Заайдарів., Закотнен., Кам'ян., Новорозсошан., Осинів., Пісків., Риб'янців., Рогів. сільс. рад сформовано першу в Україні об'єднану територіал. громаду – Новопсков. селищну (у перші 2 періоди її тер. становила відповідно 226,04 км2 і 271,29 км2, нині – 983,8 км2; мешкають 23 387 осіб, належить 21 насел. пункт, зокрема й смт Новопсков, села Новорозсош і Осинове). У 2-й пол. 2020 з Білолуц. селищ. (підпорядк. с. Кубань), Козлов. (Залісне, Литвинове, Світле, Шапран), Можняків. (Зелений Гай, що до 2016 мало назву Радгоспний), Новобілян., Павленків. (Трембачеве) та Танюшів. (Березівка, Костянтинівка, Пелагіївка, Синельникове, Соснівка) сільс. рад утвор. Білолуц. територіал. громаду (644 км2, 9786 осіб, 18 насел. пунктів, зокрема й смт Білолуцьк і с. Новобіла). Тоді ж Н. р. ліквідували, а обидві громади зарахували до Старобіл. р-ну. Н. р. ме­жував на Пн. з Ровеньків. р-ном Бєлгород. обл. і Кантемирів. р-ном Воронез. обл. (обидва – РФ; довж. держ. кордону 75 км); на Зх. – з Білокуракин., на Пд. – зі Старобіл., на Сх. – з Марків. р-нами Луган. обл. Лежав на відрогах Середньоросійської височини, на Старобіл. плато, що має заг. нахил у пд. напрямку. Поверхня – хвиляста лесова рівнина. Макс. висота – побл. с. Новобіла (165 м). Розробляли поклади крейди, мергелю, піщаника, вапняку. У селах Осинове і Макартетине виявлені невеликі запаси заліз. руди. Розвідано джерела мінерал. вод (гідрокарбонатно-кальцієво-магнієві, слаболужні, типу «Миргородська»). 1956 через тер. Н. р. прокладено трасу магістрал. газопроводу Ставрополь–Москва. Гол. річки: Айдар з притоками Біленька та Кам'янка (бас. Сіверського Дінця). У долині Айдара – озера Глибоке, Закотнянське, Плавневе. У селах Булавинівка, Донцівка, Кам'янка, Новобіла, Осинове, Піски, Риб'янцеве, Рогове споруджено ставки та водосховища. Пл. держ. лісового фонду 12,3 тис. га, зокрема Ново­псков. лісництва – 6,8 тис. га, Білолуц. лісництва – 3,9 тис. га, Новобілян. лісництва – 1,6 тис. га. Осн. породи дерев: дуб, в'яз, ясен звичайний, клен, тополя, осика, верба. Ґрунти переважно чорноземні звичайні малогумусні (66 %). До складу природно-заповід. фонду р-ну входили 14 об'єктів місц. значення: заказники Айдарсь­кий (192 га, іхтіол.), Білолуцький (450 га), Новопсковський (1186 га; обидва – лісові), Донцівський (298,5 га), Кам'янський (515,5 га; обидва – ландшафтні), Крейдяні скелі (97,2 га), Новорозсошансь­кий (135,4 га), пам'ятки природи Новобіла (2407,1 га), Осинівська (116 га; усі – ботан.), Осинівські піщаники (5 га, геол.), заповідні урочища Зуєв ліс (47 га), Луг (117 га), Московське (104 га), Огидне (71 га). Прокладено 278,1 км автомобіл. шляхів, з них заг.-держ. значення – 110,5 км. 1990 у с. Ка­м'янка засн. підпр-во з вироб-ва м'яса та м'ясопродуктів «Айдар-Ан-м'ясо». С.-г. угіддя займали 132,9 тис. га, із них орних земель – 95,0 тис. га, косовиць та пасовищ – понад 1,5 тис. га. Спеціалізація с. госп-ва: рослинництво зернового та тваринництво м'ясо-молоч. напрямів. Осн. культури: озима пшениця, ярий ячмінь, кукурудза, соняшник. У результаті приватизації було розпайовано 24 колектив. с.-г. підпр-ва. Станом на 1 грудня 2020 вироб-во с.-г. продукції здійснювали 25 с.-г. підпр-в (найбільші – «Промінь» та «Лан») і 42 фермер. госп-ва («Надія»). Тваринництвом займалися 7 госп-в, що утримували 2023 голови великої рогатої худоби та 7082 голови свиней. Функціонували Новопсков. професій. аграр. ліцей, 25 заг.-осв. і 19 дошкіл. закладів, Новопсков. ДЮСШ, відділ. Луган. СДЮШОР з важкої атлетики, рай. Будинок дит. і юнац. творчості; Новопсковський краєзнавчий музей, рай. і Новопсков. селищ. Центри культури та дозвілля, 27 клуб. установ, централіз. бібліотечна система та її 27 філій, Новопсков. школа мист-в, Білолуц. дит. муз. школа; Новопсков. центр первин. мед.-сан. допомоги (6 амбулаторій заг. практики сімей. медицини, 14 фельдшер.-акушер. та 6 фельдшер. пунктів). Працювали 208 колективів худож. самодіяльності, з яких 10 мали звання «народний» і 3 «зразковий»; діяли 249 твор. аматор. об'єднань та клубів за інтересами. Декор.-прикладне мист-во представляли 43 майстри, з яких 6 були удостоєні звання «Народний майстер Луганщини». Проводили фестивалі: поетів і композиторів «Чарівність муз окрилені серця», сучас. естрад. укр. пісні «Зоряний шлях», хореогр. мист-ва «Танц-ритм», сімей. творчості «Мелодії двох сердець», традиц. та сучас. мист-ва, гумору, нар. гулянь та розваг «Світанковий розмай», нар. творчості «Новопсковська слобода», індивід. виконав. майстерності учнів шкіл естет. виховання «На крилах музики». Новини р-ну висвітлювала г. «Перемога». Потреби вірян забезпечували 15 православ. і 4 протестант. громади. Па­м'ятки арх-ри: Троїц. церква у Білолуцьку (1862), церква Різдва у с. Новобіла (1832), Успен. церква у с. Осинове (1802). Під охороною були 380 об'єктів археол. спадщини, з них 10 поселень, 1 стоянка, 30 окремих курганів, 80 курган. груп (339 курганів) та 33 пам'ятки історії і культури. У с. Булавинівка встановлено па­м'ятник К. Булавіну. Побл. с. Мож­няківка – брат. могила гайдамаків Запороз. корпусу, які загинули 1918. Серед видат. уродженців – математик А. Бондар (с. Закотне); брати письменник-гуморист, публіцист Валерій і правознавець Сергій Демченки (с. Донцівка); письменниця, поетеса Т. Стус (Каплунова; с. Можняківка); артист балету, балетмейстер, нар. арт. УРСР О. Ковальов (с. Піски), співак, режисер Ф. Павловський (с. Кам'янка); кер. с.-г. підпр-ва, Герой України І. Запорожець (с. Можняківка); спортсмен І. Обрізанов (греко-римська боротьба, сумо; Білолуцьк); Герої Рад. Союзу О. Бондар (с. Булавинівка), П. Винник, С. Нехаєнко (обидва – с. Танюшівка), Д. Дзюбанов (с. Можняківка), Д. Жеребилов (с. Закотне), В. Пульний (с. Ка­м'янка), І. Сиврюк (с. Ганусівка), П. Сикало (с. Піски). У с. Новобіла минули юнац. роки співака, нар. арт. України В. Самарцева. З Новопсковщиною пов'язані життя та діяльність Героя Рад. Союзу Т. Макаренка. Героями Соц. Праці стали Д. Терник (1958), Ю. Альошин (1966), М. Бабкін (1971); засл. вчителями України – А. Монастирський і Л. Хорошевська; засл. працівниками культури України – В. Андрущенко, Б. Ждан, Р. Кадатська, І. Роменський і Н. Шморгун.

Літ.: Гурський В. А., Золотарьов В. І. Путівник по Новопсковщині. Лг., 1987; Рунов В. А. Новопсков и его окрестности. Москва, 2002; Гурський В. А. Нескорена Слобожанщина: істор.-докум. розвідка. Лг., 2005; Трудовая слава Новопсков­щины. Лг., 2008; Іванов М. Г. Наша істо­рія. Новопсков, 2012; Сап'ян Т. І. Краю мій – гордість моя: інформ. вид. з нагоди 380-річчя заснування Новопскова. Новопсков, 2018; Грачова І. О., Сап'ян Т. І. Дивосвіт рідного краю: інформ. вид. про природу Новопсковщини. Новопсков, 2019.

Л. О. Сергієнко

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
Л. О. Сергієнко . Новопсковський район // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=72650 (дата звернення: 22.10.2021)