Новомиргородський район — Енциклопедія Сучасної України

Новомиргородський район

НОВОМИ́РГОРОДСЬКИЙ РАЙО́Н – район, що знаходився у північній частині Кіровоградської області. Утвор. у складі Єлисаветгр. округи (від 1924 – Зінов’євська; існувала до 1930) Одес. губ. (до 1925) з Новомиргород., Каніз., Коробчан., Мартонос. і Панчів. волостей. 1932–39 – у складі Одес., від 1939 – Кіровогр. обл. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Під час нім. окупації (серпень 1941 – березень 1944) на тер. Новомиргород., Хмелів., Маловисків., Новоукр. і Златопіл. р-нів створ. Новомиргород. гебіт, що входив до Микол. ген. округу райхскомісаріату «Україна». 1958 до Н. р. приєднано частину Великовисків. р-ну, а 1959 укрупнено за рахунок м. Златопіль (того ж року приєднано до Новомиргорода), 9-ти сільс. рад Златопіл. р-ну та Пастер. сільс. ради Кам’ян. р-ну Черкас. обл. У квітні 1962 Веселів. сільс. рада, а у грудні того ж року смт Капітанівка й ін. сільс. ради Н. р. були передані до Маловисків. р-ну. У січні 1965 Н. р. відновлено, а у наступ. місяці до складу Кіровогр. р-ну перепідпорядковано Володимирів. сільс. раду. Від кін. грудня 1962 до поч. січня 1965 Новомиргород був містом обл. підпорядкування. 2013 знято з обліку с. Журавка Мар’їв. сільс. ради. 2016 с. Жовтневе перейменували на Миролюбівку (до 1946 – Крамарове), с. Крупське – на Миколаївку (істор. назви: Байлове, Вінтель-Миколаївка). У серед. 2010-х рр. пл. Н. р. становила 1032 км2 (4,2 % тер. Кіровогр. обл.); тоді ж належали Новомиргород. міська, Капітанів. селищна та 20 сільс. рад, яким були підпорядк. 49 насел. пунктів. За переписом насел. 2001, проживали 35 807 осіб (складає 84,9 % до 1989): українців – 95,15 %, росіян – 2,48 %, молдован – 1,92 %; станом на 1 січня 2020 – 27 395 осіб. У грудні 2018 села Арсенівка та Веселівка ввійшли до сільс. об’єднаної територіал. громади з центром у с. Мар’янівка, що до липня 2020 належало до Маловисків. р-ну. У грудні 2019 з Йосипів. (підпорядк. села Защита, Кам’януват­ка, Розлива) та Тишків. сільс. рад сформовано Йосипів. сільс. об’єд­нану територіал. громаду (66,61 км2, 1721 особа, 5 сіл), що у жовтні 2020 увійшла до новоствореної Новомиргород. міської об’єднаної територіал. громади (998,5 км2, 27 170 осіб, Новомиргород, Капітанівка та 45 сіл, зокрема й Каніж, Мартоноша, Панчеве). У серед. 2020 Н. р. ліквідовано, а його тер. зараховано до Новоукр. р-ну. Межував на Пд. Зх. з Новоархангел., на Пд. – з Маловисків., на Сх. і Пд. Сх. – з Олександрів. та Кропивниц. р-нами Кіровогр. обл.; на Зх. і Пн. – з Катеринопіл., Шполян., Смілян. і Ка­м’ян. р-нами Черкас. обл. Лежав на Придніпровській височині. Поверхня рівнинна, розчленована балками, ярами та річк. долинами – Великої Висі (на тер. р-ну – 94 км; бас. Південного Бугу) з притоками Мала Вись (8 км), Турія (Гептурка; 13 км), Оситна (11 км), Розливна (16 км) та Мокрого Ташлика (18 км; бас. Дніпра). Побл. с. Бровкове бере початок р. Інгул (притока Пд. Бугу). Розвідано поклади граніту, каоліну, габролабрадориту, глини, піску. 1979–98 діяла вугіл. шахта «Новомиргородська», що розробляла буровугіл. пласти. 2011 побл. сіл Коробчине та Бирзулове відкрито гірн.-збагачувал. комбінат «Велта» з видобування та перероблення ільменіту. У наступ. році номінал. потуж. становила 185 тис. т, 2013 за рахунок 2-ї черги її збільшено до 300 тис. т ільменіту на рік. Ґрунти переважно чорноземні, зокрема й типові середньогумусні (61 %). У лісах (разом з ін. лісовкритими тер. становлять 5 тис. га) ростуть дуби (бл. 20 %), граби, ясени, клени. Тер. й об’єкти природно-заповід. фонду: заказники Велика Вись (заг.-держ. значення, охороняють від 1994, 568 га, гідрол.), Балка Троянівська (від 1998, 38 га), Гусиний острів (8,6 га), Острів (22,5 га; обидва – від 1995; усі – ботан.), Витоки ріки Інгул (від 1992, 1 га), Карпенків край (від 1996, 250 га), Панські Гори (від 1995, 8,1 га; усі – ландшафтні), Балка Бонче (62 га), Коробчине (48,1 га), Ліс Охотовича (60 га), Луки (65 га), Окіп (95 га; усі – від 1991), Новомиргородське-1 (249 га), Новомиргородське-2 (523 га; обидва – від 2010; усі – лісові), пам’ятки природи Дивосил-зілля (1 га, ботан.), Вила (5 га, гідрол.; обидві – від 1995), заповідні урочища Василівське (56,8 га), Матвіїв яр (22 га; обидва – від 1993). Станції Одес. залізниці (протяжність на тер. р-ну 25 км): Новомиргород і Капітанівка. Довж. автошляхів бл. 800 км, із них з твердим покриттям – 566 км, обл. значення – 22 км. Осн. підпр-ва р-ну в Капітанівці (цукр. з-д, засн. 1846) та райцентрі. Пл. с.-г. угідь 89,97 тис. га, з них 77 тис. га орних земель. Осн. культури: озима пшениця, ячмінь, соняшник, кукурудза, соя, цукр. буряки. У серед. 2010-х рр. у індивід. госп-вах утримували бл. 7 тис. голів великої рогатої худоби (з них 3,6 тис. корів) та бл. 10 тис. голів свиней. Серед с.-г. підпр-в тваринниц­твом займалися агрофірма «Пурпурівська» та ТОВи «Прогрес» і «Правда». Функціонували 23 заг.-осв. школи, Новомиргород. міжшкіл. навч.-вироб. комбінат, рай. Центр дит. і юнац. творчості, дит. школа мист-в; Новомиргородський краєзнавчий музей, рай., міський, селищ. і 14 сільс. Будинків культури, 9 клубів, рай. б-ки для дітей і дорослих, селищна та 29 сільс. б-к; рай. територіал. мед. об’єднання, Новомиргород. протитуберкульоз. диспансер, 31 сільс. лікув.-профілакт. заклад. Новини р-ну висвітлювала г. «Новомиргородщина». Здобули популярність нар. колективи у Новомиргороді та селах Листопадове («Берегиня») і Турія («Туріяни»; обидва – фольклорні). Традиційними стали: Всеукр. свято театр. мист-ва «Вересневі самоцвіти» в с. Арсенівка, рай. конкурси театр. мист-ва «Театральна весна Новомиргородщини», хореогр. колективів «Весняні ритми», майстрів розмов. жанру, вокал. та муз. мист-ва «Зорі Висі», «Червона рута», фольклорні свята «Фольклорні барви Новомиргородщини» та виставки декор.-ужитк. мист-ва «Мистецтво Новомиргородського краю». Діяла низка православ. парафій, а також протестант. громад, зокрема й євангел. християн-баптистів і християн віри євангельської. Пам’ятки арх-ри: Покровська церква у с. Андріївка (1905–10), Свято-Успен. церква у с. Коробчине (1908), лікарня у Капітанівці (1930). У Н. р. обстежено палеоліт. стоянки побл. сіл Коробчине, Троянове та Рубаний Міст, виявлено артефакти цього ж періоду побл. сіл Андріївка та Лікареве. Пам’ятки епохи мезоліту досліджено побл. сіл Андріївка, Бирзулове, Кам’янка, Каніж, Мартоноша та Миролюбівка. Старожитності трипіл. культури зосереджені побл. сіл Андріївка, Лікареве, Петроострів. На держ. обліку – 54 давніх кургани. Унікал. скіф. знахідки виявлені у кургані побл. с. Защита. Сармат. артефакти розкопано побл. Новомиргорода. На тер. Н. р. зафіксовано також пам’ятки черняхів. культури. Серед видат. уродженців – педагоги С. Гончаренко (дійс. чл. НАПНУ; с. Шпакове), Н. Калініченко (с. Миролюбівка), А. Кузьмінсь­кий (с. Петроострів), математик В. Бондаренко (Капітанівка), фахівець у галузі ливар. вироб-ва О. Шевченко (с. Турія), фахівець у галузі радіопротидії Ю. Грушевський (с. Коробчине), фахівець у галузі озброєння і військ. техніки Б. Самойленко (с. Кам’янка), астроном Г. Петров (с. Каніж), лікарі М. Бондаренко (с. Турія), А. Заславська (с. Панчеве), І. Яшан (с. Каніж), агроном, селекціонер В. Живан (с. Петроострів), агроном В. Маткевич (с. Панчеве), економісти Н. Дєєва (с. Тишківка), С. Діордіца (с. Петроострів), літературознавець М. Кодак (с. Тиш­кiвка), історики В. Камінський (с. Петроострів), А. Кудряченко (с. Бирзулове), краєзнавець, історик В. Сандул (с. Каніж), правознавець М. Курко (с. Защита); драматург, актор, режисер, театр. діяч І. Карпенко-Карий (с. Арсенівка), письменники А. Пастушенко (с. Андріївка), Є. Поповкін (с. Петроострів); мистецтвознавець П. Нестеренко (с. Костянтинівка); скульптори А. Гончар (засл. діяч мист-в України; Капітанівка), І. Воропай (с. Кам’янка), живописці та графіки Я. Бровар (Капітанівка), А. Данилов (с. Каніж), О. Жанталай (с. Панчеве), Я. Калашник (с. Листопадове); майстри різьблення на дереві В. Гамаза (с. Мартоноша), В. Запорожець (с. Тишківка); засл. арх. УРСР Ю. Степанов (с. Панчеве); спортсменка В. Ковпан (с. Петроострів; стрільба з лука); учасники 2-ї світ. вій­ни Герой Рад. Союзу В. Ткаченко (с. Бровкове), повний кавалер ордена Слави Л. Петрушенко (с. Миролюбівка). У с. Панчеве похов. Герой Рад. Союзу Н. Ахременко.

Літ.: Бойко І. З історії сіл нашого району // Ленінець. 1962, 31 берез.; Його ж. Як виник Петроострів // Будівник комунізму. 1963, 7 трав.; Бойко І., Дворніченко П. Селище Капітанівка: історія і сьогодення // Червона зірка. 1967, 16 трав.; Бойко І. Дещо з історії села Коробчиного // Там само. 1977, 22 верес.; Мокрицький О. Історія Новомиргородського району. Кр., 2004; Омельчук І. Рідний край: Істор.-краєзн. дослідж. К., 2004; Колодяжный А. И. Златополь. Эссе (не­которые исторические исследования). Кр., 2008; Тимошенко М. Листопадове. Історичні відомості. Події. Коментарі. Кр., 2008; Новомиргородщина – 50 років. Новомиргород, 2009; Невмитий Ю. Новомиргородщина і декабристи. Кр., 2011; Чайковська Л. Природа Новомиргородщини. Кр., 2013; Васильченко В. Капітанівка: Нарис про село у центрі України. Чк., 2014.

М. В. Чепіжак

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
М. В. Чепіжак . Новомиргородський район // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=72651 (дата звернення: 17.10.2021)