Нефігуративне мистецтво — Енциклопедія Сучасної України

Нефігуративне мистецтво

НЕФІГУРАТИ́ВНЕ МИСТЕ́ЦТВО – термін на означення різновиду абстракціонізму як напряму в образотворчому (візуальному) мистецтві. Залежно від контексту наук. дискурсу часто трактується як синонім абстракціонізму та безпредмет. мист-ва. Як профес. термін поняття «Н. м.» почали вживати практики й теоретики після 2-ї світ. вій­ни з метою розрізнення самої стратегії творення худож. образу від концепції абстракт. мист-ва перших десятиліть 20 ст. Суть цих відмінностей полягає в методології «звільнення» митця з-під нав'язаних природою або соціумом прямих вражень або інформ. подразників. У процесі побудови відсторон. (абстраг.) образу автор ніби руйнує прямий «протокольний» зв'язок з об'єкт. реальністю та сукуп. формал. засобами будує іншу (суб'єктивов.) реальність, позбавлену нав'язливих прикмет фігурат. означення зображальності чи подієвості. У цьому аспекті й полягає одна з ключ. відмінностей Н. м. від «чистої» (раціонал.) абстракції. На фактор чуттєвості в нефігур. виразі звертали увагу відомі практики мист-ва 2-ї пол. 20 ст. Відповідно до цієї концепції автор намагається питомі емоц. враження від натури чи зв'язки із середовищем або соціумом передати без фігурат. посередництва, через пласт., ритм. або світлоколірні засоби. До визнач. представників Н. м. належать М.-В. да Сілва, А. Доув, Ж. Базен, Р. Бісьєр, А. Манесьє та ін. Нефігуративізм властивий і для автор. концепцій деяких укр. художників, зокрема Ю. Соловія, А. Оленської-Петришин, Л. Гуцалюка, М. Дзиндри, Л. Петруняк-Колю, Я. Ґеруляк, К. Звіринського, О. Стовбура, С. Савченка.

Р. М. Яців

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
Р. М. Яців . Нефігуративне мистецтво // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=72656 (дата звернення: 22.10.2021)