Неаполь Скіфський — Енциклопедія Сучасної України

Неаполь Скіфський

НЕА́ПОЛЬ СКІ́ФСЬКИЙ – cтолиця пізньоскіфської держави в Тавриді. Дослідники ототожнюють Н. С. із городищем Керменчик у Сімферополі. Він згаданий у працях грец. історика й географа Страбона та в херсонес. декреті на честь Діофанта – полководця понтій. царя Мітрідата. Першу локалізацію та розкопки здійснив І. Бларамберг (кін. 1820-х – поч. 1830-х рр.), згодом – Ф. Дюбуа де Монпере (1834), О. Уваров (1853), М. Ернст (1926–27); стаціонарні розкопки – Тавро-Скіф. експедиція під кер-вом П. Шульца (1945–59), експедиції Держ. істор. музею (Москва) та Моск. ун-ту під кер-вом І. Яценко (1960–64), Сімфероп. експедиція Ін-ту археології АН УРСР (Київ) під кер-вом О. Махньової (1978–88), а також експедиція під кер-вом Ю. Зайцева (1990 – поч. 2000-х рр.). 2011 рішенням ВР АР Крим створ. Істор.-археол. заповідник «Неаполь Скіфський». Найраніший період життєдіяльності у Н. С. відносять до 2-ї чв. 2 ст. до н. е. Він представлений окремими садибами, культурна приналежність насел. – змішана греко-варварська. Від серед. 2 ст. до н. е. поселення, що мало пл. бл. 30 га, обнесено оборон. мурами, постали напівземлянк. житла та наземні житл. будинки. Пд. палац включав монументал. мегарони (тип стародав. грец. житла) із поліхром. фресковим розписом, ритуал. басейн. Його вважають місцем перебування царя Скілура, а Н. С. – царською фортецею. Бл. 130 р. до н. е. вона постраждала від пожежі, після чого зведено святилище-героон Аргота, за центр. воротами – мавзолей, в якому поховано Скілура в 114–113 рр. до н. е. Після Скілура державу очолив його син Палак, за якого розбудовано укріплення Н. С. У 2-й пол. 1 ст. н. е. майже всі буд. комплекси зруйновано та перекрито зольниками. В останній чв. 2 – на поч. 3 ст. тут існувало неукріплене поселення із хаотич. забудовою, ймовірно, залежне від Боспору. Наприкінці 2-ї – на поч. 3-ї чв. 3 ст. воно зазнало катастроф. руйнувань внаслідок нападу кочівників.

Літ.: Эрнст Н. Л. Неаполь Скифский // Вторая конф. археологов СССР в Херсонесе 10–13 сен. 1927 г.: По случаю столетия херсонес. раскопок (1827–1927). Св., 1927; Высотская Т. Н. Неаполь – столица государства поздних скифов. К., 1979; Пуздровський О. Є. Сармати в Неаполі Скіфському // Археологія. 1989. № 3; Кропотов В. В. Фібули з південно-східної ділянки некрополя Неаполя скіфського (за матеріалами розкопок В. П. Бабенчикова 1947–1948 рр.) // Там само. 2011. № 3.

А. В. Буйських

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
А. В. Буйських . Неаполь Скіфський // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=72662 (дата звернення: 25.09.2021)