Небесний Іван Васильович — Енциклопедія Сучасної України

Небесний Іван Васильович

НЕБЕ́СНИЙ Іван Васильович (15. 07. 1971, Тернопіль) – композитор, аранжувальник, продюсер. Чл. НСКУ (1993). Лауреат композитор. конкурсу «Gradus ad Parnassum» у рамках міжнар. муз. фестивалю «Форум музики молодих» (1996, 1997). Премії ім. Л. Ревуцького (2002), ім. М. Вериківського (2011), ім. Б. Лятошинського (2020). Закін. Вищий муз. ін-т у Львові (1995; кл. М. Скорика) та асистентуру-стажування при ньому (1998; кер. Г. Ляшенко, М. Скорик). 1996–2002 – кер. ансамблю сучас. музики «Кластер» (Львів), що репрезентував укр. сучасне муз. мист-во у Польщі, Нідерландах, Литві, Австрії, Словенії. В Україні ансамбль був одним із перших виконавців творів багатьох зарубіж. сучас. композиторів. Від 2006 – дир. Центру муз. інформації України, до складу якого входить унікал. муз. б-ка з творами укр. композиторів 20 ст. 2006–11 – виконав. дир. міжнар. муз. фестивалів «Київ музик фест» та «Форум музики молодих» (усі – Київ). Автор музики до драм. вистав у театрах Києва, Львова, Тернополя, Черкас, Івано-Франківська, Вінниці, Дрогобича (Львів. обл.), а також до худож. та докум. фільмів та низки телевіз. проектів на укр. телеканалі «СТБ». Творчі інтереси композитора охоплюють широкий спектр жанрів: від камер. творів до симф. полотен, музики для театру і кіно, експерим. мультимедій. проектів. Як муз. продюсер Н. активно спів­працює з низкою укр. поп- та рок-виконавців, з драм. театрами України та укр. компаніями, що спеціалізуються на створенні телевізій. продукту та кіновиробниц­тві.

Тв.: опера «Лис Микита» (2019–20, за мотивами однойм. твору І. Франка); «Різдвяні симфонізми» для симф. оркестру (2019); площеве дійство «Бульба» для солістів-вокалістів, солістів-інструменталістів, чол. хору, симф. оркестру та електроніки (1999, за М. Гоголем); муз. фрески в стилі камер. опери «З життя комах» (2002–03, за мотивами однойм. п’єси К. Чапека); аудіо-візуал. перформанси – «Механічна анатомія звуку-2» (2011–12, за мотивами перформансу В. Кауфмана «Механічна анатомія звуку» для фортепіано, препаров. фортепіано, актора, дит. голосів та симф. оркестру), «Мегаполіс» (2017, за мотивами віршів В. Олейка, для читця й оркестру); вокал.-інструм. – «А Бог Адама створив руками…» за мотивами однойм. старовин. канту для мішаного хору, солістів, електрон. звуків та симф. оркестру, «Меседж з України» для електрогітари, чол. хору та симф. оркестру (на тексти укр. церк. каноніч. служби; обидва – 2014), «З нами Бог» для сопрано, мішаного і дит. хору, оркестру нар. інструментів та рок-гурту (2015), «Небесний щедрик» для карильйону, мішаного і дит. хору, симф. оркестру, «Вже котрий це до тебе лист…» для сопрано і струн. оркестру (сл. В. Стуса; обидва – 2016); камерні – Соната для віолончелі і фортепіано (1992), «Діалог з власним відображенням у дзеркалі» для струн. квартету і саундтреку (1993), «Im­plicatio» для камер. ансамблю (1996), «Про що промовчав Заратустра» для скрипки, фортепіано, ударних та саундтреку, «Останній обряд старого ворожбита» для чол. голосу, альта-саксофона, віолончелі (контрабасу) та електроніки (обидва – 1997), «Тіні Чорної гори» для камер. ансамблю (1998), «Сім послань дикої природи» для камер. ансамблю (1999), «Ескіз до голосу дитини» для сопрано, дит. голосу, електроніки та камер. ансамблю (2000), «Повітряна музика» для кларнета та саундтреку (2006), «Достойно є» для мішаного хору (2008), цикл колядок для чол. хору «Ген високо» (2011), «Повітряна музика» для квартету флейт, групи вокалістів та ударних (2015).

Літ.: Кияновська Л. Cтильова еволюція галицької музичної культури XIX–XX cт. Т., 2000.

М. А. Скриник

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
М. А. Скриник . Небесний Іван Васильович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=72672 (дата звернення: 16.10.2021)