Небилів — Енциклопедія Сучасної України

Небилів

НЕБИ́ЛІВ – село Калуського (до липня 2020 – Рожнятівського) району Івано-Франківської області. Небилів. сільс. раді (60,78 км2; до 2020) були підпорядк. села Ловаги та Слобода-Небилівська (нині Перегін. громади). Н. знаходиться за 17 км від смт Рожнятів та 25 км від залізнич. ст. Рожнятів (с. Креховичі). Протікають р. Лімниця та її притока Турава (гирло міститься у с. Ловаги; бас. Дністра). За переписом насел. 2001, проживали 3400 осіб; станом на 2018 – 3513 осіб; переважно українці. Через село проходить автомагістраль обл. значення. За нар. переказами, спочатку воно мало назву Небиш. Існує також легенда, за якою село заснував утікач від польс. магнатів Небилович. Н. уперше згадується у писем. джерелах 1546. Зазнавав частих нападів кочівників. Жит. брали участь у Визв. вій­ні під проводом Б. Хмельницького й опришків. русі. Після 1-го поділу Польщі 1772 Н. увійшов до Австр. імперії (від 1867 – Австро-Угорщина). 1854–1939 – село Калус. пов. 1886 за проектом В. Нагірного збудовано дерев'яну церкву св. архістратига Михаїла (1947 згоріла, у 1994 на її місці зведено новий однойм. храм). 1891 небилівчани І. Пилипів та В. Єлиняк виїхали до Канади, започаткувавши укр. діаспору в цій країні. Після них до Пн. Америки подалися 120 родин (третина села). Під час 1-ї світ. вій­ни в околицях точилися значні бої між австр. і рос. військами. Від 1919 Н. – знову у складі Польщі, від 1939 – УРСР. 1920–39 – село Станіслав. воєводства; 1934–39 – ґміни Льдзяне. 1939 проживали 2560 осіб, з них 2500 українців, 30 поляків і 30 євреїв. Від 1939 – село Станіслав. (від 1962 – Івано-Фр.) обл.; у січні–листопаді 1940 – Новичан., відтоді до 1959 – Перегін., 1959–2020 – Рожнятів., від 2020 – Калус. р-нів. Від липня 1941 до липня 1944 – під нім. окупацією. До серед. 1950-х рр. вели збройну боротьбу загони ОУН–УПА. 7 липня 1951 у Ловагах під час облави НКВС загинули повстанці Г. Вацеба (Сулима; був Надвірнян. надрай. провідником і заст. Калус. окруж. провідника ОУН), його дружина М. Вацеба (Калина), Я. Белийович (Дуб) та невідомі воїни Голуб і Тарас. 1966 з нагоди 75-річчя поселення перших українців у Канаді Н. відвідали син І. Пилипіва й укр. письменник, громад. діяч у Канаді П. Кравчук; 1991 на честь 100-річчя встановлено пам'ят. знак. На поч. 1970-х рр. мешкали 2809 осіб. Нині на землях Небилів. сільс. ради Нафтогазовидобувне упр. «Надвірнанафтогаз» АТ «Укрнафта» розробляє Луквинське нафтогазове родовище, що належить до Бори­слав.-Покут. нафтогазонос. р-ну Передкарпат. нафтогазонос. обл. Зх. нафтогазонос. регіону України. Прояви нафти тут були зафіксовані ще в 16 ст. На поч. 19 ст. розпочато пром. видобування нафт. ропи. Ґрунт. вивчення Луквин. родовища здійснено 1947–48. У 1977 з відкладів еоцену з інтервалом 1436–1670 м отримано перший пром. приплив нафти. Луквин. родовище приурочене до другого ярусу складок Борислав.-Покут. зони. Пром. наф­тогазоносність пов'язана з пн.-зх. перикліналлю Луквин. складки, що має заг.-карпат. пн.-зх. простягання. Структура розбита попереч. скидо-зсувами на Небилів., Слобідсько-Небилів. і Пн.-Майдан. блоки. Поклади вуг­леводнів виявлені лише у Слобідсько-Небилів. блоці, що має роз­міри 2,4 × 1,5 км і вис. 600 м. Початк. видобувні запаси нафти категорій А+В+С1 складали 1548 тис. т, розчиненого газу – 671 млн м3, газу – 153 млн м3. У Н. – заг.-осв. школа, дитсадок; клуб, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт. Охороняється гідрол. заказник заг.-держ. значення Турова дача. Одним з експонатів у Нац. музеї нар. арх-ри та побуту України (Київ) є стайня 19 ст., перевезена з Н. У Слободі-Небилівській збереглася церква св. Дмитрія, збудована 1847 (па­м'ятка арх-ри місц. значення). Відкрито пам'ят. знак на честь 450-річчя від першої згадки про Н. та насипано символічну могилу борцям за волю України. Серед видат. уродженців – письменник, перекладач, громад. діяч Василь Лімниченко.

Літ.: Рожнятівщина – край бойківський, чарівний. Рожнятів, 2001; Крайній І. Прабатьківщина української еміграції // Україна молода. 2008, 6 черв.; Лобарчук О. Впертістю до праці будують палаци // Уряд. кур'єр. 2011, 28 жовт.; Лазоришин І. З гірським і заробітським статусом: с. Небилів на Рожнятівщині долає науку самоврядування // Галичина. 2011, 22 листоп.

С. Я. Тяглій

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
С. Я. Тяглій . Небилів // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=72679 (дата звернення: 25.10.2021)