Небієрідзе Борис Костянтинович — Енциклопедія Сучасної України

Небієрідзе Борис Костянтинович

НЕБІЄРІ́ДЗЕ Борис Костянтинович (16. 07. 1942, Тбілісі – 04. 02. 2008, Київ) – кінорежисер, сценарист. Засл. діяч мист-в України (1996). Чл. НСКінУ (1980). Закін. Тбіліс. політех. ін-т (1967), Київ. ін-т театр. мист-ва (1975; курс Р. Єфименка, В. Чубасова). Працював асист. звукооператора і звукооператором студії «Укркінохроніка» (1973–74). Від 1974 – реж. студії «Укр­телефільм» (обидві – Київ). Створив стрічки: «Давидове поле», «Золоте руно Колхіди» (обидві – 1973), «Співає Дмитро Гнатюк» (1975), «Карпатські візерунки» (1976, у спів­авт.; приз Всесоюз. фестивалю телефільмів, Ленінград, нині С.-Пе­тербург, 1977), «Коли співає гітара», «Богдан Хмельницький» (обидві – 1978), «Чумацькі радощі», «Чорноморська фантазія» (обидві – 1979), «Перевтілення», «Дівчата з Таврії» (обидві – 1980), «Осіння дорога до мами» (1981), «Фауст» (1982, спів­автор сценарію; приз Всесоюз. фестивалю телефільмів, Алма-Ата, нині Алмати, 1983), «Гори димлять» (1989), «Фатальні діаманти» (1991), «Лялька» (2002, у спів­авт.), «Золоті хлопці» (2005). Був реж. телесеріалу «Роксолана» (1997–2006), який набув знач. популярності у масової аудиторії, однак дістав неоднозначні відгуки у ЗМІ. Н. – майстер романтико-пригодниц. жанру в кіно.

C. В. Тримбач

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
C. В. Тримбач . Небієрідзе Борис Костянтинович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=72681 (дата звернення: 25.10.2021)