Невидайло Микола Гаврилович — Енциклопедія Сучасної України

Невидайло Микола Гаврилович

НЕВИДА́ЙЛО Микола Гаврилович (14. 05. 1923, с. Боровківка, нині Кам'ян. р-ну Дніпроп. обл. – 04. 06. 2012, Дніпропетровськ, нині Дніпро) – прозаїк, публіцист. Учасник 2-ї світ. вій­ни. Чл. ОУН (від 1942). Політв'язень ГУЛАГів (1944–54), учасник Норил. повстання в'яз­нів 1953. Реабіліт. 1959. Закін. Харків. ін-т інж. транспорту. Із початком нац. відродження – активіст РУХу. Ордени «За мужність» (1999) та «За заслуги» (2009) 3-го ступ. Чл. НСПУ (2005). Літ. премія ім. В. Підмогильного (2006). Ранні літ. твори Н. – невеличкі оповідання з фронт. буття – належать до поч. 1950-х рр. Першим його читачем і критиком був співтабірник, поет В. Боровий. Дебютував 1965 новелою «Чуєш, брате мій?» у дніпроп. г. «Зоря». Однак після «Праз. весни» 1968 його твори визнали «націоналістичними» й перестали друкувати. Фактично як письменник Н. сформувався вже у часи незалежності України. Друкувався в ж. «Бористен» (дипломант оголошеного журналом і присвяч. О. Гончару конкурсу на кращу новелу, 1997), «Березіль», «Український засів». Майже всі твори Н. автобіографічні, окремі – з позначкою «Норильськ – Січеслав» (символіст. новела «Жага волі», 1951–66; детектив. роман «Права рука Берії», 1951–2004). Змалював жахливі епізоди голодомору 1932–33 в Україні (новела «Сумна пісня про корову», 1996; повість «Родове прокляття», 1995). Епопея «Хвилі. Приносини часів смутенних» (1996; 2-е вид. – Уж., 2012), написана ритм. прозою, – медитації про тривожну юність Миколи Запорожця, а насправді – самого Н.: утік від німців, коли вели на розстріл; уникнув смерті під час штурму з ротою необстріляних червоноармійців-українців міцного нім. укріплення; свідомий перехід у націоналіст. підпілля; арешт, військ. трибунал, смерт. вирок, замінений 25-річ. каторгою, з якої вдалося вирватися після смерті Й. Сталіна. З цим твором перегукується фактажем повість «Людина людині – вовк» (2008; окреме вид. – Уж., 2014), особливо в 2-му розділі. У романі «Права рука Берії», повістях «А злодії злодійствують», «Кум, чорна кицька, Родіон і ми» (обидві – 1996), «Сі-бемоль» (2007) Н. правдиво показав, як вбивала людину «рад. дійсність», якими страшними були сталін. репресії, тортури в концтаборах. У твори про «смутенні часи» радянщини Н. часто вкраплює цікаві відомості з давнини, причому не лише про Україну. Добре розумів і викривав вікову політику нищення України Московією. Рішуче засудив варварство сучас. моск. окупантів у Чечні (повість «Динозаври», 1995, і перероблена з неї радіоп'єса «Рятуйте наші душі», 2007). Творчість Н. має важливе виховне значення. Написав «Буквар патріота України» (2005; опубл. в однойм. книзі публіцистики – Уж., 2013), із сарказмом – в образах «недолупченків», «бардадимів» – змалював перевертнів, зрадників, яничарів. У Верхньо­дніпровську 2017 започатковано й названо його іменем обл. конкурс на найкращий літ.-патріот. твір.

Літ.: Творчість Миколи Невидайла (Рецепція та інтерпретація): Зб. ст. Уж., 2016.

М. Й. Шалата


Покликання на статтю