Невицька Ірина Павлівна — Енциклопедія Сучасної України

Невицька Ірина Павлівна

НЕВИ́ЦЬКА Ірина Павлівна (10. 12. 1886, с. Збудська Біла, нині Пряшів. краю, Словаччина – 05. 11. 1965, Пряшів) – українська громадсько-політична і культурна діячка у Словаччині. Дружина О. Невицького. Закін. учител. семінарію в Пряшеві. 1918 взяла участь у створенні Руської нар. ради у м. Стара Любовня (нині Пряшів. краю), 1922 – Союзу руських жінок Пряшівщини та аматор. драм. театру, що поставив кілька укр. п’єс, зокрема її драму «Боже провідіння» (1925). Активна учасниця укр. жін. руху, регулярно проводила виставки укр. нар. мист-ва. Ініціювала орг-цію осередка т-ва «Просвіта» у Пряшеві (1930), заснувала й редагувала першу україномовну газету на Пряшівщині «Слово народа» (виходила 1931–32 фонет. правописом). 1933 переїхала до Ужгорода, де у тому ж році організувала жін. секцію т-ва «Просвіта», а 1934 ініціювала скликання 1-го жін. конгресу (4 500 учасниць). Співзасн. і чл. Укр. селян. партії (1934–38), засн. і ред. г. «Народна сила» (1936–38). Також вміщувала публікації в календарях «Свобода» і «Нова свобода» та ін. У лютому 1939 сприяла заснуванню «Жіночої Карпатської Січі» (голова – С. Тисовська, організац. референт – М. Химінець). У часи нац.-визв. змагань за самостійність Карпат. України (1938–39) була чл. 1-ї руської Центр. нар. ради, Укр. нац. об’єднання (12 лютого 1939 звернулася до жіноцтва краю із закликом голосувати за нього на виборах до Сойму Карпат. України). Після окупації Закарпаття угор. військами повернулася до Пряшева, відтоді не брала участі у громад. і літ. житті. Авторка істор. роману «Правда побідила» (1925), зб. «Дарунок» (1929), повісті «Матій Куколка» (1958; 1968; 1994; усі – Пряшів). Від 1991 у с. Удол Пряшів. краю, де 1909–21 проживала Н., та у Пряшеві проводять щоріч. конкурс. огляд худож. читання жінок-декламаторок «Струни серця» ім. Н., 1996 в Удолі їй встановлено мемор. дошку. 1991 у часописі «Дукля» опубліковано спогади Н. «Моя праця».

Літ.: Бабота Л. Дочка Лабірщини // Нар. календар. 1991. Братислава; Пряшів; Уж., 1990; Хланта І. Літературне Закарпаття у 20 столітті. Уж., 1995; Мандриченко Л. Ірина Невицька... Життя і творчий шлях письменниці. Уж., 2005; Ребрик Н. Та, що відчиняла тяжкі двері Карпат: Великий чин Ірини Невицької // Дукля. 2017. № 1.

М. І. Мушинка

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
М. І. Мушинка . Невицька Ірина Павлівна // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=72727 (дата звернення: 18.09.2021)