Невідкладна медична допомога — Енциклопедія Сучасної України

Невідкладна медична допомога

НЕВІДКЛА́ДНА МЕДИ́ЧНА ДОПОМО́ГА – вид медичної допомоги пацієнтам або постраждалим, стан яких розцінюється як невідкладний, тобто безпосередньо загрожує життю людини або призводить до значного погіршення її здоров'я в разі відсутності або запізнілого надання адекватної медичної допомоги. Ефективність лікування хворих і постраждалих знач. мірою залежить від термінів початку лікування, а при невідклад. станах терміновість мед. допомоги визначає її наслідки. На Н. м. д. покладено такі завдання: надання своєчас. (до 10 хв. у місті й до 20 хв. у сільс. місцевості від моменту звернення) кваліфіков. первин. мед. допомоги безпосередньо на місці події та під час транспортування хворих і потерпілих у випадках виникнення небезпеч. для життя станів; транспортування до лікув.-профілакт. закладів хворих (крім хворих інфекц. профілю, потерпілих і породілей), стан яких потребує надання термінової стаціонар. допомоги і мед. спостерігання під час транспортування; участь у ліквідації мед.-сан. наслідків надзвичайних ситуацій. Їх виконання дещо ускладнюється, оскільки існують різні визначення поняття екстреності і, відповідно, тлумачення цих завдань. Рекомендовано розрізняти 5 видів невідклад. станів: 1) існує безпосередня загроза життю: якщо хворому вчасно не надати мед. допомогу, вірогід. летал. наслідок; 2) безпосеред. загрози життю немає, але такий стан може виникнути в будь-який час; 3) безпосеред. загрози життю немає, але ненадання своєчас. мед. допомоги може призвести до стійких змін в окремих органах та організмі загалом; 4) загрози життю немає, але в найкоротші терміни потрібно полегшити страждання хворого; 5) загрози життю немає, однак поведінка хворого потребує термінового мед. втручання, оскільки становить небезпеку для оточення. Надання невідклад. допомоги при станах 1, 2 і 5 покладено на станції (відділ.) екстреної медичної допомоги, а при станах 3 і 4 – на пункти (відділ.) Н. м. д., що функціонують при поліклініках. Орг-ція Н. м. д. в Україні має держ. пріоритет. характер і ґрунтується на семи осн. принципах: централізація і загальнодоступність швидкої медичної допомоги; своєчасність надання екстреної мед. допомоги за життєвими показаннями всім хворим і потерпілим, незалежно від громадянства, місця проживання, віку, статі, національності, віросповідання, матеріал. стану тощо; надання первин. кваліфіков. мед. допомоги на місці виклику; наступність у роботі станції екстреної мед. допомоги, амбулаторно-поліклін. і стаціонар. закладів; взаємодія в роботі станції Н. м. д. із поліцією, пожеж. частинами, Держ. автомоб. інспекцією та ін. оператив. службами; наук. обґрунтованість, планування служби і профілакт. спрямованість (запобігання травматизму та невідклад. станам); безперешкодність екстреної шпиталізації пацієнтів і потерпілих. Закон України «Про екстрену медичну допомогу» (2012) осн. завданнями системи Н. м. д. визначає: орг-цію та забезпечення надання доступ. безоплат. своє­час. та якіс. екстреної мед. допомоги, зокрема під час виникнення надзвич. ситуацій і ліквідації їх наслідків; мед.-сан. супровід масових заходів та за участі осіб, щодо яких здійснюється держ. охорона; взаємодію з аварійно-рятувал. підрозділами мін-в, ін. центр. і місц. органів виконав. влади. Осн. принципи функціонування системи: постійна готовність до надання екстреної мед. допомоги; оперативне й цілодобове реагування на виклики екстреної мед. допомоги; доступність та безоплатність екстреної мед. допомоги; її своєчасність, якість і пріоритетність; послідовність і безперервність надання екстреної мед. допомоги та її відповідність єдиним вимогам; регіонал. екстериторіальність. Див. також Невідкладних станів медицина.

Літ.: див. Невідкладних станів меди­цина.

І. С. Зозуля, А. О. Волосовець


Покликання на статтю