Невінчана Валентина Дмитрівна — Енциклопедія Сучасної України

Невінчана Валентина Дмитрівна

НЕВІ́НЧАНА Валентина Дмитрівна (01. 05. 1924, с. Володарка, нині смт Київ. обл. – 04. 03. 1981, Сімферополь) – поетеса, перекладачка. Чл. СПУ (1964). Закін. Київ. ун-т (1945). Учителювала, була дир. Херсон. будинку нар. творчості. У 1960-і рр. переїхала до АР Крим, від 1964 – відп. секр. Крим. орг-ції СПУ. Авторка поет. зб. «Ластівки» (К., 1962), «Голубі дороги» (1967), «Тепло любові – на віки» (1984), кн. нарисів «Син землі» (1967), «Хазяйка степу» (1968; усі – Сімферополь). Для дітей написала поему «Здрастуй, село» (Хн., 1963). Одна з особливих ознак її поезії – глибока пісенність, низку її віршів крим. композитори поклали на музику. Тематика розлога – любов до України, зокрема до Криму, події 2-ї світ. вій­ни, інтимна лірика тощо. Своєрідними є її вірші-посвяти (крим. містам та с-щам, літ. персоналіям та ін.). Виступала з публіцист. статтями. Перекладала укр. мовою твори рос., білорус., чувас. та азерб. поетів.

Літ.: Вишняк М. Валентина Невінчана // Слово рідне українське. Сф., 2011.

М. Я. Вишняк

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
М. Я. Вишняк . Невінчана Валентина Дмитрівна // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=72736 (дата звернення: 21.10.2021)