Неврлий Микола — Енциклопедія Сучасної України

Неврлий Микола

НЕ́ВРЛИЙ Микола (Nevrlý Mikuláš; 15. 11. 1916, м. Ростов-на-Дону, нині РФ – 18. 08. 2019, Братислава) – чеський і словацький україніст, критик, бібліограф. Син Я. Неврлого. Д-р славістики (1950), іноз. чл. НАНУ (2003). Дійс. чл. НТШ (1990). Орден «За заслуги» 3-го (1997) та 2-го (2006) ступ. Народився в чес.-укр. родині. Мешкали у Томаківці, Червонограді, Полтаві, Харкові та ін. містах України. 1933 разом із батьками емігрував до Чехо-Словаччини: жив спочатку на Закарпатті, а пізніше – в Чехії і Словаччині. Закін. славіст. відділ нім. Карлового ун-ту в Празі, філос. ф-т УВУ (обидва – 1945) та Карлового ун-ту (1948). У Чеських Будейовицях (пізніше у Брно) Н. заснував та очолив гурток перекладачів з укр. літ-ри: їхні переклади, доповнені перекладами праз. групи перекладачів, очолюваної О. Зілинським, увійшли до антології укр. поезії «Vitězit a žit» (Praha, 1951) – перше, а щодо кількості представлених поетів і досі не перевершене, зібр. укр. поезії в перекладі чес. мовою. 1948–52 викладав укр. мову й літ-ру в Чес. ун-ті у Брно, де 1950 захистив доктор. дис. на тему «Життя і творчість Івана Франка». Відтоді франків. тематика стала провідною в його наук. діяльності, їй присвятив низку статей та монографії «Ivan Franko – ukrajinský básník revolucionář» (Praha, 1952; 1958), «Ivan Franko. Život a dielo» (Prešov; Bratislava, 2009; у спів­авт.). У кількох десятках праць він досліджував життя і творчість Т. Шевченка. Окремими вид. вийшли: «Безсмертний Шевченко» (Пряшів, 1954) та «Ta­ras Ševčenko – revolučný básnik Ukrajiny» (Bratislava, 1960). Від 1956 – у Братиславі, де в НДІ педагогіки укладав програми й підручники для укр. шкіл Пряшівщини та брав участь у літніх курсах перекваліфікації вчителів. 1963–76 працював в Ін-ті словац. і світ. літ-р Словац. АН, тут уклав і видав покажчик «Ukrajinica slovaca. Bibliografia. 1945–1964», що охоп­лює 2117 позицій. 1966 захистив дис. «Українська радянська поезія 20-х років» на ступ. канд. філол. н. (вийшла друком 1991 у Києві). У 2-й пол. 1960-х рр. Н. опублікував серію ґрунт. статей про авангардні течії в укр. літ-рі 1920-х рр. (футуризм, експресіонізм, неоромантизм, неокласицизм тощо), репресованих укр. письменників («Розстріляне Відродження») та тих, що з різних причин емігрували. Тоді ж він упорядкував і видав комплексні зібр. творів «Перстені молодості» Б.-І. Антонича (1965) та «Ранені дні» Д. Фальківського (1969; обидва – Пряшів), письменників, що в СРСР були також заборонені. У 1970–80-і рр. його доступ на сторінки вид. України та укр. періодики Чехословаччини був обмежений. Наук. ред. «Словацько-українського словника» П. Бунґанича (Братислава, 1985). Наприкінці 1980-х рр. Н. один із перших почав популяризувати в Україні творчість письменників укр. політ. еміграції, публікуючи в наймасовішому укр. ж. «Україна» серію статей зі спогадами про Олександра Олеся, Є. Маланюка, Юрія Клена, Олега Ольжича, Л. Мосендза, О. Стефановича, С. Гординського, І. Качуровського та М. Ситника. В ін. журналах він надрукував спогади про І. Кулика, В. Сосюру, М. Бажана, Б. Беднарського, А. Гарасевича, І. Панькевича, О. Зілинського, І. Мацинського тощо. Відновив співпрацю з пряшів. укр. періодикою («Дукля», «Нове життя», «Дружно вперед»). 1991 у Пряшеві Н. опублікував зібр. творів «Земна мадонна» Є. Маланюка та «Цитаделя духа» Олега Ольжича (обидві перевид. в Україні), 1994 в Києві – монографію «Олександр Олесь. Життя і творчість» та зб. віршів і прози «Шляхетне серце» Б. Беднарського. Упорядник антології віршів 12-ти поетів праз. укр. поет. школи – «Муза любові й боротьби» (1995) та зб. творів «Катам наперекір» М. Ситника (1998), кн. «Подорожній щоденник» Д. Крмана (1999; усі – Київ; тут важливе місце займають відомості про тодішні воєнно-політ. події в Україні, зустрічі автора з гетьманом І. Мазепою, запороз. козаками, про Полтав. битву 1709 тощо). Підсумк. роботи Н. – зб. слов’янозн. праць «Минуле й сучасне» (К., 2009), в якому подано 129 його україномов. статей про літераторів Пряшівщини, М. Мухина і літ. молодь Закарпаття, майстра укр. сцени Ю. Шерегія тощо, та вид. «Ency­klopédia ukrajinskej literatúry a kultúry» (Sladkovičovo, 2014) – 133 статті словац., чес., польс., нім. та англ. мовами про видат. представників укр. літ-ри й культури та їхню творчість. З ініціативи Н. встановлено мемор. дошки І. Франку в Празі (1956) та Г. Сковороді у Братиславі (2002), пам’ятники Т. Шевченку в Братиславі (1990) та Д. Крману на полі Полтав. битви під Полтавою (1999). Автор низки статей в ЕСУ.

Літ.: Мірошниченко М. Любов цю успадковано // ЛУ. 1985, 21 листоп.; Мацинський І. Піонер чехо-словацької післявоєнної україністики // Нове життя [Пряшів]. 1986, 28 листоп.; Жулинсь­кий М. Чех з українським серцем // Неврлий М. Укр. рад. поезія 20-х рр. К., 1991; Мушинка М. Бард словацької україністики // Дукля. 1996. № 6; Микола Неврлий: Бібліогр. покажч. Пряшів, 2001; Роман М. Микола Неврлий – Нестор словацької україністики // Дукля. 2011. № 6; Мовчанюк Г. Столітній Микола Неврлий: Есей. В., 2017.

І. М. Дзюба, М. І. Мушинка

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
І. М. Дзюба, М. І. Мушинка . Неврлий Микола // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=72750 (дата звернення: 19.09.2021)