НЕ́ГРОВЕЦЬ (до 1944 — Верх­ня Колочава) — село Хустського (до липня 2020 — Між­гірського ра­йону) Закарпатської області. Негровец. сільс. раді до 2020 було під­порядк. с. Косів Верх, що практично без­людне. Нині Н. належить до Колочав. громади. Знаходиться у верхівʼях р. Теребля (притока Тиси, бас. Дунаю), побл. г. Негровець (1707,3 м над р. м.), за 20 км від смт Між­гірʼя. Протікає також мала р. Негровець (6 км). Охороняється гідрол.-ботан. заказник місц. значе­н­ня Болото Глуханя; до 1989 існував гідрол. заказник заг.-держ. значе­н­ня Негровецький (уві­йшов до нац. природ. парку «Синевир»). Пл. села 0,624 км2. За пере­писом насел. 2001, проживала 2231 особа; станом на 2019 — 2238 осіб; пере­важно українці. Через село проходить автомобіл. шлях Колочава–Міжгірʼя. Вперше згадується у писем. джерелах 1463 як присілок Колочави. Згодом ви­окремлено в окреме село; тривалий час (до 1930) Н. назива- ли лише його нижню частину (походить або від прі­звища угор. феодала Негера, або від угор. слова «негура», що пояснюється як густий туман в горах), а верх­ню, що виникла дещо пізніше, — Імшади (від слова «імшити», тобто утеплювати мохом зруби деревʼяних хат). У Середньовіч­чі землі вздовж Тереблі пере­ходили низку разів від одного феодала до іншого. Від 1365 вони належали волос. феодалам Балку та Драгу, в 1-й пол. 15 ст. ді­сталися феодалам Білкеям, які 1463 пере­дали їх своїм родичам дворянам Урмезеям. Поселе­н­ня за­знавало нападів від татар. і польс. загонів. Від 16 ст. входило до складу Транс­ильван. князівства, від поч. 18 ст. — Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). 1740 в Імшадах згадується церква св. Георгія. За пере­писом насел. 1851, проживали 410 греко-католиків і 13 юдеїв. Від 1876 поселе­н­ня належало до Мараморос. комітату. Від квітня 1919 його контролювали румун. війська. Від серпня 1919 за Сен-Жермен. договором — у межах Чехо-Словач­чини. 1938–44 — під владою гортист. Угорщини. 23 жовтня 1944 сюди уві­йшли рад. війська. Від 1946 — у складі Закарп. обл.; 1946–53 — Волів. округу, 1953–2020 — Між­гір., від 2020 — Хуст. р-нів. У Тереблян. долині на Між­гірщині, зокрема й у Н., збереглися фрагменти лінії «Арпада» (оборон­ні споруди часів 2-ї світової вій­ни). 1995 селу на­дано статус гірського насел. пункту. Жит. здавна за­ймалися лісозаготівлею, скотарством і різноманіт. нар. промислами, зокрема різьбярством на дереві. У Н. — навч.-вихов. комплекс «заг.-осв. школа-дитсадок»; клуб, б-ка; амбулаторія заг. практики сімей. медицини, фельдшер.-акушер. пункт. Памʼятка деревʼяної архітектури нац. значе­н­ня — Михайлів. церква та дзвіниця (18 ст., добудов.1818), що належить громаді УПЦ МП. Діють греко-катол. церкви Введе­н­ня в храм Пресвятої Богородиці (збудов. 1997) та св. Миколая (2013). Встановлено обеліск воїнам-землякам, які загинули на фронтах 2-ї світової вій­ни. Серед видат. уродженців — фізіолог М. Клевець і геоботанік С. Попович.