Негровець село — Енциклопедія Сучасної України

Негровець село

НЕ́ГРОВЕЦЬ (до 1944 – Верхня Колочава) – село Хустського (до липня 2020 – Міжгірського району) Закарпатської області. Негровец. сільс. раді до 2020 було підпорядк. с. Косів Верх, що практично безлюдне. Нині Н. належить до Колочав. громади. Знаходиться у верхів’ях р. Теребля (притока Тиси, бас. Дунаю), побл. г. Негровець (1707,3 м над р. м.), за 20 км від смт Міжгір’я. Протікає також мала р. Негровець (6 км). Охороняється гідрол.-ботан. заказник місц. значення Болото Глуханя; до 1989 існував гідрол. заказник заг.-держ. значення Негровецький (увійшов до нац. природ. парку «Синевир»). Пл. села 0,624 км2. За переписом насел. 2001, проживала 2231 особа; станом на 2019 – 2238 осіб; переважно українці. Через село проходить автомобіл. шлях Колочава–Міжгір’я. Вперше згадується у писем. джерелах 1463 як присілок Колочави. Згодом виокремлено в окреме село; тривалий час (до 1930) Н. назива- ли лише його нижню частину (походить або від прізвища угор. феодала Негера, або від угор. слова «негура», що пояснюється як густий туман в горах), а верхню, що виникла дещо пізніше, – Імшади (від слова «імшити», тобто утеплювати мохом зруби дерев’яних хат). У Середньовіччі землі вздовж Тереблі переходили низку разів від одного феодала до іншого. Від 1365 вони належали волос. феодалам Балку та Драгу, в 1-й пол. 15 ст. дісталися феодалам Білкеям, які 1463 передали їх своїм родичам дворянам Урмезеям. Поселення зазнавало нападів від татар. і польс. загонів. Від 16 ст. входило до складу Трансильван. князівства, від поч. 18 ст. – Австрії (від 1867 – Австро-Угорщина). 1740 в Імшадах згадується церква св. Георгія. За переписом насел. 1851, проживали 410 греко-католиків і 13 юдеїв. Від 1876 поселення належало до Мараморос. комітату. Від квітня 1919 його контролювали румун. війська. Від серпня 1919 за Сен-Жермен. договором – у межах Чехо-Словаччини. 1938–44 – під владою гортист. Угорщини. 23 жовтня 1944 сюди увійшли рад. війська. Від 1946 – у складі Закарп. обл.; 1946–53 – Волів. округу, 1953–2020 – Міжгір., від 2020 – Хуст. р-нів. У Тереблян. долині на Міжгірщині, зокрема й у Н., збереглися фрагменти лінії «Арпада» (оборонні споруди часів 2-ї світ. вій­ни). 1995 селу надано статус гірського насел. пункту. Жит. здавна займалися лісозаготівлею, скотарством і різноманіт. нар. промислами, зокрема різьбярством на дереві. У Н. – навч.-вихов. комплекс «заг.-осв. школа-дитсадок»; клуб, б-ка; амбулаторія заг. практики сімей. медицини, фельдшер.-акушер. пункт. Пам’ятка дерев’яної арх-ри нац. значення – Михайлів. церква та дзвіниця (18 ст., добудов.1818), що належить громаді УПЦ МП. Діють греко-катол. церкви Введення в храм Пресвятої Богородиці (збудов. 1997) та св. Миколая (2013). Встановлено обеліск воїнам-землякам, які загинули на фронтах 2-ї світ. вій­ни. Серед видат. уродженців – фізіолог М. Клевець і геоботанік С. Попович.

Літ.: Гранчак І. М. Нариси історії Закарпаття (від найдавніших часів до 1918). Уж., 1993; Бабічин Ю. Там, де унікальна природа // Неділя. 2006, 5 серп.; Сирохман М. П’ятдесят п’ять дерев’яних храмів Закарпаття. К., 2008; Федака С. Населені пункти і райони Закарпаття: Істор.-геогр. довід. Уж., 2014.

А. В. Маханець, Н. Ю. Ярема

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
А. В. Маханець, Н. Ю. Ярема . Негровець село // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=72796 (дата звернення: 23.09.2021)