Неґрі Ада — Енциклопедія Сучасної України

Неґрі Ада

НЕ́ҐРІ Ада (Negri Ada; 03. 02. 1870, м-ко Лоді, Італія – 11. 01. 1945, м. Мілан, Італія) – італійська письменниця. Чл. Королів. академії Італії (1940; перша жінка). Премії Дж. Міллі (1894) та Б. Муссоліні (1931). У міській школі в Лоді отримала диплом вчителя початк. класів (1887), учителювала. У цей період почала друкувати свої вірші в ломбардій. г. «Fan­fulla di Lodi». Найбільшого визнання, як на батьківщині, так і за кордоном, здобули дві її перші збірки – «Fatalità» («Доля», 1892) і «Tempeste» («Буря», 1896), в яких вона висловила протест проти соц. несправедливості. Н. не цікавили новомодні тенденції, оскільки своє призначення вона вбачала в служінні простому люду. Письменниця віддавала перевагу громадян. мотивам, проте у її творчості зустрічається й стримано-спокійна пейзажна лірика (показовими є поезії «Промінь» та «Зів’ялі троянди» в перекл. М. Хмарки). Своєрід. візитівкою любов. лірики Н. стала, за словами О. Білецького, «уславлена й перекладена, здається, всіма європ. мовами поезія». Проте, як він зазначав, творчість Н. необхідно сприймати в «цілокупності, ансамблі, а не в окремих речах», що врівноважує баланс між банально-традиц. прийомами та вмінням авторки безпосередньо та емоційно-щиро, майже на інстинктив. рівні, відтворити як громадян., так і особистісні переживання. Н. продовжувала традиції своїх попередників, зокрема Кардуччі, послуговувалася такими усталеними в італ. літ-рі формами як сонет, терцина, олександрій. вірш, що спричинило вироблення т. зв. книжк. стилю, який доволі часто дисонував із провід. мотивами та образами її лірики. Мотиви самітності, реліг. містики стали основ­ними в зб. «Esilio» («Вигнання», 1914), «Le solitarie» («Самотні», 1917), «Vespertina» («Вечірні пісні», 1930), їй належить автобіогр. роман «Stella mattutina» («Ранкова зоря», 1921; усі – Мілан) та ін. проз. твори. В укр. лектуру Н. увійшла насамперед завдяки статті Лесі Українки «Два направления в новейшей итальянской литературе (Ада Негри и д’Аннун­цио)» // «Жизнь», 1900, т. 7. Наук. значення роботи укр. авторки, яка відзначала музичність поезії Н., пояснюється вдалим використанням порівнял. методу, завдяки якому її творчість проаналізована в контексті осн. тенденцій у літ-рі тогочас. Італії. Деякі вірші Н., окрім Лесі Українки та М. Хмарки, переклали П. Грабовський, В. Самійленко. 1919 у Києві в перекл. В. Шулятікова видруковано кн. «Стихотворенія», 1931 у Харкові – «Вибрані поезії» Н., ред. якої та автором вступ. статті «Ада Негрі» виступив О. Білецький. Окремі вірші Н. вміщені в кн. «Передчуття» (К., 1979).

Літ.: Ватсон М. Ада Негри: Крит.-биогр. очерк. 2-е изд. С.-Пе­тербург, 1903; Две поэтессы народного горя (Ада Негри и Мария Конопницкая). С.-Пе­тербург, 1906; Білецький О. Зібрання праць: У 5 т. Т. 5. Зарубіжні літ-ри. К., 1966; Українка Леся. Два направления в новейшей итальянской литературе (Ада Негри и д’Аннунцио) // Українка Леся. Зібр. творів: У 12 т. Т. 8. Літ.-крит. та публіцист. ст. К., 1977; Євтушенко С. Провідні мотиви лірики Ади Негрі // Синопсис: текст, контекст, медіа. 2013. № 2.

С. О. Євтушенко

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
С. О. Євтушенко . Неґрі Ада // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=72803 (дата звернення: 17.10.2021)