Недошовенко Тамара Федорівна
НЕДОШО́ВЕНКО Тамара Федорівна (02. 11. 1950, с. Кунів Плужнян., нині Шепетів. р-ну Хмельн. обл.) — живописець, педагог. Дочка Ф. Недошовенка, сестра О. Недошовенко-Довганенко. Заслужений діяч мистецтв України (2017). Премія ім. Ф. Кричевського Київ. організації НСХУ (2010). Член НСХУ (1978). Закін. Київський художній інститут (1975; викл. В. Шаталін), творчі майстерні АМ СРСР у Києві (1978; кер. С. Григорʼєв). На творчій роботі; від 1994 — в академії декор.-приклад. мистецтва та дизайну: від 2018 — старший викладач факультету декор.-приклад. мистецтва, доцент кафедри живопису; водночас 2003–08 — доцент кафедри приклад. мистецтва і дизайну реклами Інституту підприємництва, права і реклами; за сумісництвом 2010–15 — доцент кафедри графіч. дизайну і реклами Нац. академії керів. кадрів культури і мистецтв (усі — Київ). Учасниця обл., всеукр., всесоюз. та закордон. худож. виставок від 1975. Персон. — у Києві (1995, 2010, 2018). Основні галузі — станк. живопис (портрети істор. осіб та сучасників, пейзажі, натюрморти у реаліст. стилі), монум.-декор. розпис. Деякі полотна зберігаються в Одес., Черніг. ХМ, Кременец. краєзн. музеї (Терноп. обл.), Музеї Т. Шевченка в Пекіні. Серед учнів — М. Ващенко.
Додаткові відомості
- Основні твори
- живопис — «Гуцульське весілля» (1975), «Зимовий краєвид», «Яхт-клуб» (обидва — 1976), «Романс» (1977), «Товариш» (1979), «Пісня про Київ» (1982), «Лікар» (1984), «У прифронтовому лісі» (1985), «Весняні турботи» (1987), «Осінь на Вайгачі», «Батько» (обидва — 1988), «Оленярі», «Ромашки», «Натюрморт із горобиною» (усі — 1989), «Краєвид України» (1990), «Півонії» (1992), «Т. Шевченко» (1994), «Троянди» (1996), «Б. Хмельницький», «Біля причалу», «Т. Гльоза» (усі — 1997), «Лілеї» (2006), «Льодохід на Дніпрі» (2007), «Т. Шевченко в Корсуні», «Лікар-голкорефлексотерапевт О. Недошовенко» (обидва — 2010), «М. Щепкін» (2011), «Передчуття тривоги» (2012), «Човни» (2017); розписи у Києві — Михайлів. Золотоверхого собору («Св. Феофіл», «Св. Горгоній», «Св. Дометіан», «Св. Уліан», «Св. Євдоким»; усі — 1999; «Іов Борецький», «Єлисей Плетенецький»; обидва — 2002), Надбрам. Василів. Трьохсвятител. церкви («Хрещення Господнє», «Шлюб у Кані Галілейській»; обидва — 2005), Успен. собору (2013), церкви св. жінок-мироносиць (ікона-диптих «Воскресіння Христове. Жінки-мироносиці», 2015).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Людина 