Недригайлів — Енциклопедія Сучасної України

Недригайлів

НЕДРИГА́ЙЛІВ – селище міського типу Роменського (до липня 2020 – Недригайлівського) району Сумсь­кої області. 2016 з Недригайлів. селищ. (підпорядк. села Вакулки, Віхове, Луки, Пушкарщина) та Гринів. (Нелени, Якименки), Іваниц. (Зелене, Клин, Чемоданівка), Кулішів. (Бродок, Костянтинів; див. Кулішівка), Маршалів. (Польове) і Хоружів. (Біж, Дараганове, Лаврове, Омелькове, Спартак; див. Хоружівка) сільс. рад утвор. Недригайлів. селищну об'єднану територ. громаду (295,66 км2, 8333 особи), до якої 2020 зараховано Тернів. селищну, Засул., Курманів., Сакунис., Червонослобід. сільс. ради (нині тер. громади 584,2 км2). Н. знаходиться на лівому березі р. Сула (притока Дніпра), за 72 км від обл. центру та 33 км від залізнич. ст. Ромни. Пл. 8,4 км2. За переписом насел. 2001, проживали 6264 особи (складає 94,9 % до 1989); станом на 1 січня 2019 – 5361 особа; переважно українці. Проходять автошляхи Київ–Юнаківка (пункт пропуску на укр.-рос. кордоні) та Білопілля (Сум. обл.) – Гадяч (Полтав. обл.). У Н. та його околицях досліджено поселення доби пізнього палеоліту, епохи бронзи (мар'янів. культура), ранньої заліз. доби (скіф. та черняхів. культури), курганні могильники епохи бронзи та скіф. часу, залишки давньослов'ян. поселень і могильників, давньорус. поселення. Є кілька версій щодо походження назви: від прізвища першого поселенця Недригайла; від однойм. річки, що раніше тут протікала; від того, що мешканці не відступили, «не здригнулися» перед татар. військом і дали йому рішучу відсіч. Н. засн. як фортецю для захисту від нападів кочівників (уперше картографічно зафіксовано 1632). Від поч. 1650-х рр. до 1765 – сотенне м-ко Сум. полку. 1647 Н. відійшов від Польщі під владу Моск. царства (пізніше – Рос. імперія). Наприкінці 1708 недригайлівці двічі відбили напади швед. військ. 1780–96 – у складі Харків. намісництва; 1797–1835 – Слобід.-Укр., 1835–1923 – Харків. губ.; 1796–1923 – Лебедин. пов. 1780–96 – повіт., відтоді до 1923 – волос. центр. Від 1796 – заштатне місто. У 1830-х рр. відкрито парафіял. школу. 1837 проживали 5150, 1847 – 5873, 1858 – 6090 осіб. У серед. 19 ст. тут було 65 млинів, а щорічне вироб-во тютюну складало 50–60 тис. пудів. Здавна мешканці також займалися вирощуванням зерн. культур, садівництвом, розведенням худоби, бджільництвом, торгівлею, різними ремеслами. 1864 було 930 дворів, мешкали 5209 осіб, діяли 2 православні церкви, підготовче уч-ще, працювали 2 свічкосал., 2 віскобій., 10 маслобій., миловар. і цегел. з-ди, відбувалося 4 ярмарки на рік та 2 базари на тиждень. За Всерос. переписом насел. 1897, проживали 5873 особи. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Від серед. 1920-х рр. – село. 1923–25 – у складі Полтав. губ.; від 1923 до серед. червня 1930 – Ромен., відтоді до вересня 1930 – Сум. округ; від лютого до серед. жовтня 1932 – Харків., відтоді – Черніг., від лютого 1939 – Сум. обл.; 1962–65 та від 2020 – Ромен. р-ну. 1925–62 та 1965–2020 – райцентр. 1925 проживали 8598 осіб. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (встановлено імена 364-х жертв), зазнали сталін. репресій. 1932 засн. Недригайлів. овочесушил. з-д, що за конструкцією, устаткуванням, технол. процесом, пропуск. спроможністю посідав 1-е м. в УРСР та 6-е м. у СРСР. У цей період створ. Недригайлів. МТС. Від 23 вересня 1941 до 8 вересня 1943 – під нім. окупацією. Діяло рад. підпілля. На фронтах 2-ї світ. вій­ни загинули 620 воїнів-земляків, імена яких викарбувані на плитах мемор. комплексу. 1946 проживали 4330, 1974 – 5400, 1981 – 5800 осіб. Від 1958 – смт. У 2-й пол. 20 ст. працювали плодоконсерв. з-д, маслозавод, хлібокомбінат, радгосп «Недригайлівський» з овочевим напрямом вироб-ва. Нині у Н. – вище профес. уч-ще, заг.-осв. школа, дитсадок; Недригайлівський краєзнавчий музей, Будинок культури, 2 б-ки, мист. школа; центр. рай. лікарня, амбулаторія заг. практики сімей. медицини; ДЮСШ; відділ. 3-х банків. 2007 створ. «Посулля» Державний історико-культурний заповідник, до складу якого входять пам'ятки, пам'ятні місця та музейні заклади Недригайлівщини та Роменщини. Виходять газети «Голос Посулля» та «Недригайлів сьогодні». В області та за її межами здобули популярність хор. колектив (засн. 1953; нині кер. – Т. Цибульняк), чол. вокал. ансамбль «Розмай» (В. Таран) і жін. вокал. ансамблі «Горлиця» (І. Косенко) та «Посуляночка» (Т. Токмань), духовий оркестр «Mamont Band» (Ф. Кривопатря). 2005 хор школярів переміг у конкурсі-огляді хор. колективів сільс. шкіл Сумщини. Пам'ятка арх-ри місц. значення – Митрофанів. церква (поч. 20 ст.). Є 2 православні парафії (Микол. та Митрофанів.) і 2 протестант. громади (євангел. християн-баптистів та адвентистів сьомого дня). Побл. райдерж­адміністрації на честь ліквідаторів Чорнобил. катастрофи зведено капличку. Встановлено па­м'ят­ники Т. Шевченку (1962, скульп­тор Я. Красножон) та П. Кал­ни­шевському. Серед видат. уро­дженців – економіст М. Дудченко, історик Г. Турченко, гематолог-кріобіолог М. Шраго; письменник І. Власенко; співак В. Тютюнник; спортсмен (кікбоксинг, тайський бокс) М. Коренєв. У Н. минули дит. роки письменника Б. Антоненка-Давидовича. 1925 тут жив і працював письменник-гуморист О. Ковінька, у 1930-х рр. – бандурист Д. Андрусенко, на поч. 1970-х рр. – історик Ф. Турченко.

Літ.: Скрипченко І. В. Історія Недригайлова. С., 2000; 2007.

І. В. Скрипченко, І. К. Абаровський


Покликання на статтю
І. В. Скрипченко, І. К. Абаровський . Недригайлів // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=72890 (дата звернення: 22.10.2021)