Недригайлівський район — Енциклопедія Сучасної України

Недригайлівський район

НЕДРИГА́ЙЛІВСЬКИЙ РАЙО́Н (1923–25 – Коровинський) – район, що знаходився у південно-західній частині Сумської області. Межував на Зх. з Ромен., на Пн. – з Бурин., на Сх. – з Білопіл., на Пд. Сх. – з Лебедин., на Пд. – з Липоводолин. р-нами Сум. обл. Засн. 1923 як Коровин. р-н у складі Ромен. округи (існувала до 1930) Полтав. губ. (до 1925) з Коровин., Недригайлів., Курманів., Хоружів. і Червонослобід. волостей. Від 1925 райцентр – Недригайлів, а р-н отримав сучасну назву. У тому ж році до Н. р. входили 9 сільс. рад (84 села та хутори; 488 км2). За понад 95-річну історію його межі кілька разів змінювали. Станом на 1 січня 1926 проживали 38 664 особи. Від серед. червня до вересня 1930 – у складі Сум. округи; від лютого до серед. жовтня 1932 – Харків., відтоді – Черніг., від лютого 1939 – Сум. обл. Місц. селяни потерпали від голодомору 1932–33 (жертвами стали понад 3,8 тис. осіб; встановлено 32 пам’ятники та пам’ят. знаки). У цей період створ. Недригайлів., Курманів., Маршалів., Протасів. (пізніше с. Протасів приєднали до с. Сміле Ромен. р-ну) і Тернів. МТС. Понад 300 жит. зазнали сталін. репресій. Від жовтня 1941 до вересня 1943 – під нім. окупацією. Нацисти стратили 456 і закатували 13 мешканців, 93 цивіл. особи були вбиті під час боїв. На фронтах 2-ї світ. вій­ни воювали понад 10 тис. жит. р-ну, з них 3163 загинули та 3540 зникли безвісти. Під час боїв 1941 і 1943 вбито 1467 рад. воїнів, які похов. у 34-х брат. та 3-х індивідуал. могилах. Під час боїв побл. с. Сакуниха відзначився Герой Рад. Союзу О. Каширін. На честь воїнів-земляків і воїнів-визволителів споруджено 47 пам’ятників, стел і обелісків. 1962 Недригайлів. селищну та 10 сільс. рад Н. р. віднесли до Ромен. р-ну, а 4 ін. сільс. ради – до Лебедин. р-ну. 1965 Н. р. відновлено. 1989 до с. Вільшана приєднали с. Рудка. 1992 перейменували с. Добринівка на Хорол; 2016 с. Жовтневе – на Соснівку, с. Кірове – на Перетічки; 2018 с. Черепівка – на Малу Черепівку. 1993 знято з облік. даних с. Гавришеве, 2006 – с. Баранове, 2013 – села Гаврики, Кинашове, Черці та Шкроботи. 2016 у межах Н. р. (1035 км2) Недригайлів. селищну та Гринів., Іваниц., Кулішів., Маршалів. і Хоружів. сільс. ради зараховано до Недригайлів. селищ. об’єдна­ної територ. громади з центром у смт Недригайлів (увійшли 22 села, зокрема й Кулішівка та Хоружівка). 2017 з Вільшан. (8 сіл), Великобудків. (1), Деркачів. (2), Зеленків. (7) і Козельнен. (4) сільс. рад утвор. Вільшан. (260,36 км2, 4946 осіб), а з Коровин. (13), Рубан. (2) і Томашів. (5) сільс. рад – Коровин. (189,57 км2, 3973 особи) сільс. об’єднані територ. громади. Станом на 2019 окремо функціонували Тернів. селищна (смт Терни та 10 сіл) і Засул. (9), Курманів. (3), Сакунис. (4) й Червонослобід. (3) сільс. ради. За переписом насел. 2001, проживала 31 231 особа (складає 83,6 % до 1989); станом на 1 січня 2019 – 23 421 особа; переважно українці. 2020 Н. р. ліквідували, а укрупнені Недригайлів. (584,2 км2, 14 439 осіб), Вільшан. (відповідно 260,6 і 4732) та Коровин. (192,1 і 3801) громади зарахували до Ромен. р-ну. Недригайлівщина лежить у пн. частині Полтавської рівнини. Поверхня – низовинна хвиляста лесова рівнина, розчленована річк. долинами, ярами та балками. Найвища точка – за 3 км на Пн. Сх. від с. Деркачівка (193 м над р. м.). Корисні копалини: глина, пісок, торф. Річки (бас. Дніпра): Хорол, Сула з притоками Бишкінь, Терн, Вільшанка, Хусь, а також Біж, Бобрик (обидві впадають у Терн), Хусть (впадає у Бишкінь). Ґрунти переважно чорноземні (опідзолені та типові малогумусні), сірі лісові, темно-сірі опідзолені та лучні. У лісах – дуби, сосни, клени, ясени та ін. Нині діє Недригайлів. агролісгосп (5003,3 га). Об’єкти природно-заповід. фонду: заг.-держ. значення – степ. природ. заповідник Михайлівська цілина (також і на тер. Лебедин. р-ну); місц. – заказники Верхньосульський (засн. 1979; у сх. частині Н. р. – 933,1 га, у пд.-зх. частині Білопіл. р-ну й у пн.-зх. частині Лебедин. р-ну – по 100 га), Недригайлівський (1979, 917,6 га, на Сх. і на Зх. від Недригайлова; обидва – гідрол.), Голубців (1996, 16 га, за 300 м від пд.-зх. околиці Недригайлова), Коровинський (2009, 65,5 га, неподалік межі з Ромен. р-ном), Саївський (1995, 9,5 га, неподалік межі з Лебедин. р-ном; усі – ботан.), Дібрівка (2007, 64,5 га, побл. автомобіл. шляху Недригайлів–Козельне, ландшафт.), Комишанський (1984, 4 га, ентомол.), пам’ятки природи Джерело в урочищі Будилок (1996, 0,02 га, побл. с. Комишанка, гідрол.), Мамонтове (2009, 0,1 га, с. Кулішівка, комплексна), Модрина князів Щербатових (2006, 0,02 га, Терни, ботан.), Хоружівські валуни (2009, 0,1 га, геол.), пам’ятка садово-парк. мист-ва Тернівський парк (1970, 22 га). Землі Н. р. і Ромен. р-ну входили до Недригайлів. природно-сільськогосп. р-ну, заг. пл. якого становила 156,4 тис. га, з них ріллі – 89,9 тис. га, багаторіч. насаджень – 0,9 тис. га, сіножатей – 11,8 тис. га, пасовищ – 8,5 тис. га. На Недригайлівщині працювали 21 с.-г. підпр-во (серед них – «Агробізнес ТСК», «Довіра-2008», «Засулля-5», «Козельне», «Хоружівка», «Червонослобідське-2») та 23 фермер. госп-ва, що спеціалізувалися на вирощуванні зерн. і тех. культур, розведенні великої рогатої худоби. У Н. р. (станом на 2019) – Недригайлів. вище профес. уч-ще, 13 заг.-осв. шкіл, Хоружів. дит. будинок, 7 дитсадків; Недригайлівський краєзнавчий музей, 11 Будинків культури, 14 клубів, 20 б-к; центр. рай. лікарня, 7 амбулаторій заг. практики сімей. медицини, 29 фельдшер. і фельдшер.-акушер. пунктів. Виходили газети «Голос Посулля» та «Недригайлів сьогодні». Діяли 19 православ. парафій, 10 протестант. громад (євангел. християн-баптистів – 5, християн віри євангел. – 4, адвентистів сьомого дня – 1). Традиц. стало проведення регіон. фестивалю хор. колективів «Пісенне Посулля» (за участі аматорів Сум. та Полтав. обл.). Значну популярність здобули: вокал. ансамблі «Червоні вітрила» та «Теренцвіт» (кер. Л. Доценко) з Тернів, чол. вокал. ансамбль «Колорит» (М. Тютюнник), вокал. ансамбль нар. пісні «Терниця», жін. вокал. ансамбль «Любисток» (обидва – С. Яценко), драм. колектив (О. Хом’як) з с. Ко­ровинці, жін. вокал. ансамблі «Любисток» з с. Вільшана (Л. Молибог), «Оксамит» з с. Іваниця (В. Псарьов), «Візерунок» з с. Комишанка (О. Мірошниченко), «Кумасі» з с. Курмани (Л. Дремова), «Червона калина» клуб. закладів Червонослобід. сільс. ради, чол. вокал. ансамбль «Нащадки Томаша» з с. Томашівка (В. Онопрієнко). 1839 у с. Кулішівка знайдено кістки вимерлих тварин – мамонта (вперше в Європі; нині у фондах Харків. істор. музею), дикого коня, пн. оленя та слона, а 1841 граф Ю. Головкін, який був попечителем Харків. ун-ту, встановив на цьому місці чавун. па­м’ятник (нині пам’ятка історії та монумент. мист-ва нац. значення). 1981 в урочищі Хутір на тер. сх.-слов’ян. поселення колочин. культури виявлено Великобудківський скарб (5–7 ст.). Пам’ят­ки археології нац. значення – городища літопис. міст В’яхань (с. Городище) та Попаш (між селами Засулля та Бродок). 2007 створ. «Посулля» Державний історико-культурний заповідник, до складу якого входять пам’ятки, пам’ятні місця та музейні заклади Недригайлівщини та Роменщини. Пам’ятки арх-ри місц. значення: садиба князя Щербатова (кін. 19 – поч. 20 ст.), початк. нар. уч-ще (1913) у Тернах; сільс. двокласні уч-ща у селах Вільшана, Гринівка (обидва – 1912) та Хоружівка (1913); церкви св. архангела Михаїла у с. Гринівка (1883) та Успіння Пресвятої Богородиці у с. Костянтинів (1826); вітряк у с. Томашівка (1910–13). Серед видат. уродженців – 3-й Президент України В. Ющенко (с. Хоружівка); фізики М. Андреєв (акaд. AН СРСР, с. Курмaни), Ю. Горобець (чл.-кор. НАПНУ, с. Хоружівка), І. Радченко (с. Засулля), фахівець у галузі меліорації М. Ромащенко (акад. НААНУ, с. Шматове), історики брати Віктор (акад. НАПНУ) та Анатолій Коцури (с. Сакуниха), М. Демченко (с. Курмани), М. Олійниченко (с. Вільшана), філософи П. Гнатенко (чл.-кор. НАПНУ, с. Маршали), Г. Темко (с. Томашівка), правознавці В. Войткевич-Павлович (с. Засулля), І. Голосніченко (с. Великі Будки), провізор, хімік І. Гриценко (с. Тимченки), хірург-онколог М. Кононенко (с. Іваниця), лікар, журналіст М. Букшований (с. Беседівка), вет. лікар Д. Логвинов (Терни), фахівець у галузі бо­рош­номельно-круп’яної пром-сті І. Мерко (с. Зеленківка), економісти Б. Холод (с. Городище), Л. Шепотько, мовознавець Г. Циганенко (обидві – Терни); поет, перекладач Д. Білоус (почес. чл. АПНУ), прозаїк, літературо­знавець, перекладач Г. Білоус, журналіст, письменник М. Осадчий, поет І. Чумаченко (усі – с. Курмани), письменники М. Гриценко (с. Тимченки), О. Ющенко (засл. діяч мист-в України, с. Хоружівка), журналіст, мистецтвознавець К. Демочко (с. Сакуниха), журналіст, письменник П. Капельгородський (с. Городище; побл. школи – погруддя), журналіст Г. Петренко; живописці А.-І. Варшавський (обидва – с. Хоружівка), Н. Кизенко (с. Біж); співаки А. Мокренко (нар. арт. СРСР і УРСР, Терни), В. Яковенко (нар. арт. Казах. РСР, с. Рубанка), актриса, режисер О. Сокол (нар. арт. України, с. Пушкарщина); тренери М. Сердюк (с. Червона Слобода), Г. Шамрай (Терни; обидва – біатлон), спортсменка, тренер (спорт. ходьба, лижні перегони) Р. Синявіна (с. Козельне); військ. діяч Армії УНР і УПА І. Литвиненко (с. Хоружівка); учасники 2-ї світ. вій­ни, Герої Рад. Союзу К. Бобошко (с. Великі Будки), М. Денисенко (с. Тимченки), В. Кашуба, В. Цис (обидва – с. Хоружівка), В. Молчанов (с. Володимирівка), В. Шаповал (с. Комишанка), повні кавалери ордена Слави В. Міщенко (Терни), В. Рибалко (с. Вільшана), В. Ситенко (с. Хоружівка).

Літ.: Недригайлівщина: Поступ незалежності: (1991–2001). 2001; Лісний А. М. Через віки та епохи: Нариси з історії смт Терни. 2005. Кн. 1. Шляхами випробувань; 2014. Кн. 2. Відблиски минулого; 2018. Кн. 3. По праву пам’яті; Скрипченко І. В., Абаровський І. К. Недригайлівська старовина: Історичний екскурс. 2009; Вони ж. Недригайлівщина: У дзеркалі історії. 2010 (усі – Суми).

І. В. Скрипченко, І. К. Абаровський


Покликання на статтю
І. В. Скрипченко, І. К. Абаровський . Недригайлівський район // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=72893 (дата звернення: 18.09.2021)