Неживий Олександр Іванович

НЕЖИВИ́Й Олександр Іванович (19. 10. 1951, смт Красний Кут Антрацитів. р-ну Ворошиловгр. обл., нині Ровеньків. р-ну Луган. обл.) — журналіст. Доктор філософії в галузі історії (2008). Літ.-мист. премія ім. В. Косовського (2008). Закін. Київський університет (1973). Від 1976 працював у Музеї нар. архітектури та побуту України; від 1986 — на журналіст. роботі, зокрема 1986–2004 — у ж. «Памʼятки України»; 1991–92 — у ж. «Україна»; 1994–2000 — у г. «Наш час» (від 1998 — «Сільський час»); 2004–09 — спів­роб. Ін­ституту культурол. та етнополіт. дослідж. Між­регіон. академії упр. персоналом (усі — Київ). Кер. Чорнобил. екс­педиції ж. «Памʼятки України» на громад. засадах (1989, 1990), провід. фахівець Істор.-культур. екс­педиції Держ. комітету УРСР із захисту насел. від наслідків аварії на ЧАЕС (1991). У 1990 і 1991 за доруче­н­ням ж. «Памʼятки України» здійснив екс­педиції до Примор. краю РФ (побував у м. Владивосток і Спаськ-Дальній та селах краю), наслідком яких стала серія публікацій про українців Зеленого Клину в ЗМІ. По­їздки Н. стимулювали громад. активність українців Приморщини, зокрема створе­н­ня товариства укр. культури «Зелений Клин». У рамках наук.-екс­педиц. та організатор. діяльності ж. «Памʼятки України» взяв участь у ви­вчен­ні життя українців у Польщі (1990, 1994), Білорусі (2000) та РФ (на Кубані). Автор поет. зб. «Заіскрить золотава синь» (1994), навч. посіб. «Голодомори в Україні у ХХ століт­ті» (2007; обидва — Київ).

Завантажити статтю