Неживий Олександр Іванович — Енциклопедія Сучасної України

Неживий Олександр Іванович

НЕЖИВИ́Й Олександр Іванович (19. 10. 1951, смт Красний Кут Антрацитів. р-ну Ворошиловгр. обл., нині Ровеньків. р-ну Луган. обл.) – журналіст. Д-р філософії в галузі історії (2008). Літ.-мист. премія ім. В. Косовського (2008). Закін. Київ. ун-т (1973). Від 1976 працював у Музеї нар. арх-ри та побуту України; від 1986 – на журналіст. роботі, зокрема 1986–2004 – у ж. «Пам'ятки України»; 1991–92 – у ж. «Україна»; 1994–2000 – у г. «Наш час» (від 1998 – «Сільський час»); 2004–09 – співроб. Ін-ту культурол. та етнополіт. дослідж. Міжрегіон. академії упр. персоналом (усі – Київ). Кер. Чорнобил. експедиції ж. «Пам'ятки України» на громад. засадах (1989, 1990), провід. фахівець Істор.-культур. експедиції Держ. ком-ту УРСР із захисту насел. від наслідків аварії на ЧАЕС (1991). У 1990 і 1991 за дорученням ж. «Пам'ятки України» здійснив експедиції до Примор. краю РФ (побував у м. Владивосток і Спаськ-Дальній та селах краю), наслідком яких стала серія публікацій про українців Зеленого Клину в ЗМІ. Поїздки Н. стимулювали громад. активність українців Приморщини, зокрема створення т-ва укр. культури «Зелений Клин». У рамках наук.-експедиц. та організатор. діяльності ж. «Пам'ятки України» взяв участь у вивченні життя українців у Польщі (1990, 1994), Білорусі (2000) та РФ (на Кубані). Автор поет. зб. «Заіскрить золотава синь» (1994), навч. посіб. «Голодомори в Україні у ХХ столітті» (2007; обидва – Київ).

В. А. Чорномаз

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю