Нейгауз Генріх Ґуставович — Енциклопедія Сучасної України

Нейгауз Генріх Ґуставович

НЕЙГА́УЗ Генріх Ґуставович (31. 03(12. 04). 1888, м. Єлисаветград, нині Кропивницький – 10. 10. 1964, Мос­ква) – піаніст, педагог. Син Ґустава, брат Наталії Нейгаузів, племінник Сиґізмунда та Фелікса Блум­ен­фельдів, троюрід. брат К. Ши­мановського. Д-р мистецтво­знав­ства (1940). Нар. арт. РРФСР (1956). Муз. освіту здобув у бать­ка, а також у Л. Ґодовського (1906, Берлін; 1912–14, Відень), П. Юона (1906, Берлін, компо­зиція). Закін. Петрогр. консер­ваторію (нині С.-Пе­тербург, 1915, екстерном). 1916–­18 – викл. Муз. уч-ща у Тиф­лісі (нині Тбілісі); 1919–22 – проф. Київ. консерва­торії. Серед учнів – Т. Гутман, Н. Пе­рельман, В. Разумовська. Підтримував творчі зв'язки із Ф. Блуменфельдом та К. Шимановсь­ким. Провадив інтенсивну концертну діяльність. Уперше виконав низку творів К. Шимановського. У репертуарі – твори Й.-С. Баха, Л. ван Бетговена, Й. Брамса, Р. Ваґнера, Ф. Ліста, С. Про­коф'є­ва, С. Рахманінова, М. Реґера, О. Скрябіна (зокрема усі 10 сонат), Ф. Шопена. Грав в ансамблях із Ф. Блуменфельдом, В. Горовицем, Д. Карпиловським, С. Козолуповим, П. Коханьським, С. Тарновським. Н. – виконавець романтич. напрямку, де поетичність, одухотвореність, захопленість, артистизм поєднані з філос. глибиною, високим інтелектуалізмом, неосяж. культурою. Від 1922 – проф. Моск. консерваторії. Засн. виконав. школи. Серед учнів – С. Ріхтер, Е. Гілельс, Я. Зак. 1942–43 – проф. Київ. консерваторії (під час евакуації у м. Свердловськ, нині Єкатеринбург, РФ). У 1920–50-х рр. гастролював Україною (Київ, Одеса тощо). Постійно підтримував творчі контакти з Київ. консерваторією (творчі зустрічі, лекції, головування на іспитах). Школу Н. в Україні продовжили його вихованці з аспірантури Моск. консерваторії В. Топілін, М. Крушельницька, О. Холодна, А. Лисенко. Автор праці «Искусство фортепианной игры» (1958), «Размыш­ления. Воспоминания. Дневники. Избранные статьи. Письма к родителям» (1975; обидві – Мос­ква). Ім'я Н. присвоєне Кіровогр. дит. муз. школі № 1 (нині Кропивницький, 1965), при якій від 1981 функціонує Нейгауза Г. Ґ. Народний меморіальний музей, тоді ж започатковано традиц. заходи, пов'язані з пам'ят. датами життя і творчості Н. – «Тижні музики» (від 1988 – «Нейгаузівські музичні зустрічі»). 1996 засн. Муз. т-во ім. Н. 2012 перед будівлею Кіровогр. муз. уч-ща (нині коледж) встановлено пам'ятник Н. (скульптор В. Цісарик).

Літ.: Шамаєва К. Концертна діяльність піаністів у Києві в двадцяті роки ХХ ст. // Наук.-метод. зап. Київ. консерваторії. 1964. Т. 2, вип. 2; Холодна О. Погляди Г. Г. Нейгауза на питання інтерпретації // Там само; Дельсон В. Генрих Нейгауз. Москва, 1966; Холодна О. Г. Г. Нейгауз про роботу над образом // УМ. 1967. Вип. 2; Рабинович Д. Генрих Нейгауз. Москва, 1970; Шамаева К. И. Концертная жизнь Киева 1919–1932 годов // Из прошлого сов. муз. культуры. Москва, 1982. Вып. 3; Її ж. Генрих Нейгауз в Киеве // Дослідж. Досвід. Спогади. К., 1999. Вип. 1; Її ж. Генріх Густавович Нейгауз і Київська консерваторія // Часопис Нац. муз. академії України. К., 2013. № 2(19); Долгіх М. Нейгаузи: варіації на єлисаветградську тему. Кр., 2013.

К. І. Шамаєва

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю