Неклюєнко Микола Павлович — Енциклопедія Сучасної України

Неклюєнко Микола Павлович

НЕКЛЮ́ЄНКО Микола Павлович (02. 10. 1929, с. Литвинівка, нині Старобіл. р-ну Луган. обл. – 10. 12. 2011, Севастополь) – живописець. Чл. НСХУ (1972). Закін. Харків. худож. ін-т (1958; викл. Б. Косарев, В. Сизиков, О. Хмельницький). Відтоді – художник-постановник Черніг. муз.-драм. театру; 1959–80 – художник Луган. худож.-вироб. комбінату. 1980 переїхав до Криму, де працював у майстернях Худож. фонду України в Севастополі. Від 1999 – на пенсії. Створював переважно портрети, пейзажі, натюрморти. Учасник міських, обл., всеукр., всесоюз., міжнар. мист. виставок від 1959. Персон. – у Сімферополі (2007). Деякі полотна зберігаються у музеях Києва, Харкова, Луганська, Севастополя, Сімферополя.

Тв.: «Я. Аренський» (1961), «Мати», «М. Чернявський» (обидва – 1963), «Реквієм» (1964), «Натхнення» (1968), «З роботи», «Герой Соціалістичної Праці А. Шпот» (обидва – 1969), «А. Луговський» (1971), «О. Рай» (1975), «Дільничний міліціонер В. Осипов» (1977), «Після дощу. Крим» (1978), «Натхнення» (1980), «Натюрморт із маками» (1996), «Настоятель протоієрей Михаїл» (1999), «Натюрморт. Бузок» (2000), «Весняний натюрморт» (2002), «На березі моря» (2006), «Осінній день» (2008), «Маки», «Натюрморт із гвоздиками», «Натюрморт з яблуками», «Польові квіти» (усі – 2009); серія «Мій край» (1990–2004).

М. Г. Лабінський


Покликання на статтю