Некроз

НЕКРО́З (від грец. νεκρός — мертвий) — змертві­н­ня, від­мира­н­ня частини тканини або органа живого організму, що су­проводжується припине­н­ням їхньої жит­тєдіяльності. Н. — не тільки патол. процес, він від­бувається під час фізіол. регенерації, напр., в епідермісі, слиз. оболонці шлунк.-кишк. тракту та ін. Некробіоз — необоротні дистрофічні зміни, що пере­дують Н., патобіоз — некробіоз, що триває певний період. Комплекс змін ядра і цитоплазми клітини, що характеризує стан парабіо­зу, називають паранекрозом. Причини Н. умовно поділяють на екзоген­ні (мех. травма, вплив крайніх т-р, електрич. струму, іонізуючого ви­промінюва­н­ня, кислот, лугів, солей важких металів, мікроорганізмів та ін.) та ендоген­ні (поруше­н­ня судин., нейрогуморал., алергіч. і метаболіч. характеру). Роз­різняють прямий Н., зумовлений без­посеред. дією ушкоджувал. фактора, і непрямий Н., що виникає опосередковано, через судин­ну, нерв. та ендокрин­ну системи. Основою змін, що роз­виваються в осередку Н., є пригніче­н­ня анаболіч. і посиле­н­ня катаболіч. процесів. При цьому від­значають роз­ʼ­єд­на­н­ня диха­н­ня й фосфорилюва­н­ня, пере­розподіл іонів, денатурацію й коагуляцію білків, зникне­н­ня глікогену, ін­активацію ферментів і їх вихід із клітини. Під дією гідролітич. ферментів, а іноді під впливом ферментів мікроорганізмів, від­бувається роз­пад клітин. і неклітин. структур та видале­н­ня продуктів роз­паду. Некротизов. тканина втрачає характерну структуру, її клітини роз­падаються, а їх залишки під­даються фагоцитозу; колаген. та еластичні волокна набухають, гомогенізуються, руйнуються. Ділянки Н. просочуються кровʼю, від­бувається їх інфільтрація лейкоцитами і макрофагами. В ядрах клітин за допомогою мікро­скопіч. дослідж. виявляють пікноз зі зморщува­н­ням і ущільне­н­ням, конденсацією хроматину та гіперхромією; каріолізис із характерним роз­чине­н­ням хроматину і зникне­н­ням ядра; каріорексис із утворе­н­ням брил хроматину та фрагментацією ядра. Класифікації Н. враховують стадії процесу, особливості його виникне­н­ня (первин­ний, вторин­ний), поширеність (осередковий, тотальний), клін. картину тощо. Залежно від причини виникне­н­ня Н., умов його роз­витку, а також функціон.-морфол. особливостей органів і тканин, в яких роз­вивається Н., виділяють такі його клін.-анатом. форми: коагуляційний (сухий), коліквативний (вологий), гангрена, інфаркт. Для коагуляцій. Н. характерні процеси денатурації білків з утворе­н­ням важкорозчин. сполук, що спричиняють ущільне­н­ня некротизов. тканини, яке найчастіше виникає в тканинах, багатих на білок і бідних на рідину, напр., у нирках і селезінці. Для колікватив. Н. притаман­не роз­плавле­н­ня мертвої тканини часто з утворе­н­ням кіст; роз­вивається в тканинах, бідних на білок і багатих на рідину, в яких є сприятливі умови для гідроліт. процесів. Типовий колікватив. Н. у ви­гляді вогнища роз­мʼякше­н­ня зу­стрічається в головному і спин. мозку при атеро­склерозі. У тканинах, що контактують із навколиш. сере­довищем, може роз­винутися гангрена. При цьому внаслідок пере­творе­н­ня кровʼяних пігментів і утворе­н­ня сірчистого заліза змертвілі ділянки стають сіро-бурими або чорними. Різновидом гангрени є пролежні — змертвілі поверхн. ділянки тіла, що під­даються тиску, напр., шкіра і мʼякі тканини в ділянці крижа або великого вертлюга стегн. кістки. Інфаркт — вогнище Н. органа, що виникає внаслідок раптового поруше­н­ня місц. кровообігу. У сприятливих умовах (обмежене вогнище Н., до­статнє кровопо­стача­н­ня, клітин. тип регенерації та ін.) від­мерла тканина заміщується вихідною, тобто на­стає її повне від­новле­н­ня. Найчастіше на місці некротич. мас унаслідок їх організації роз­ро­стається фіброзна тканина й утворюється рубець. Іноді на­стає роз­рідже­н­ня мас Н. або від­кладе­н­ня в них солей кальцію — петрифікація. У випадку непов. роз­смоктува­н­ня некротич. мас вони від­межовуються сполуч. тканиною, від­бувається інкапсуляція. Некротизов. тканина може від­окремлюватися і знаходитися в організмі у ви­гляді секвестру або від­риватися внаслідок мутиляції. Значе­н­ня Н. для організму ви­значається функціон. роллю частини тканини або органа, що від­мирає, локалізацією, роз­мірами вогнища Н. тощо. Внаслідок Н. може виникати гіпофункція ураженого органа; можлива загибель організму.

Завантажити статтю