Новий Тагамлик — Енциклопедія Сучасної України

Новий Тагамлик

НОВИ́Й ТАГАМЛИ́К – село Полтавського (до липня 2020 – Машівського) району Полтавської області. 2017 Новотагамлиц. сільс. раду (60,46 км2, підпорядк. села Вільне, Козельщина й Огуївка) приєднано до Машів. селищ. об'єднаної територ. громади. Н. Т. знаходиться на правому березі р. Тагамлик (притока Ворскли, бас. Дніпра), за 30 км від обл. центру, 16 км від смт Машівка та 11 км від залізнич. ст. Селещина. Пл. 1,78 км2. За переписом насел. 2001, у Новотагамлиц. сільс. раді проживали 937 осіб (з них у Н. Т. – 441); нині – 756 осіб; переважно українці. У Н. Т. і його околицях виявлено артефакти раннього неоліту, черняхів. культури та давньорус. часу. Вперше згадується у писем. джерелах наприкінці 17 ст. Назва Тагамлик татар. походження, слово «таган» у перекладі на укр. мову означає «підвищення». За нар. переказами, першими поселенцями сучас. Н. Т. були Шерстюки, тому село спочатку мало назву Шерстюківка. Здавна жит., окрім землеробства, займалися пере­роб­ленням шерсті та чумакуванням. 1783–96 – село Катерино­слав. намісництва; 1796–1802 – Малорос., 1802–1925 – Полтав. губ.; 1783–1921 – Костянтиногр., 1921–22 – Конгр. пов. 1859 було 75 дворів, мешкали 505 осіб; 1900 – відповідно 115 і 1022; 1910 – 134 і 823. У 1863–1923 – центр Новотагамлиц. волості. Тривалий період село належало поміщикам Джунковським, які у 1-й пол. 1860-х рр. збудували цегл. церкву Вознесіння Господнього (1985 підірвали, нині діє однойм. парафія), а побл. неї заклали сад з рідкіс. породами дерев, кущів і квітів. На тер. храму стояли ка­м'яні половец. баби. У селі функціонували міністер. двокласне уч-ще, неділ. школа, церк. б-ка. У 2-й пол. 1880-х рр. додатково створ. волость з центром у с. Тагамлик (нині Кошманівка). Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923 з Машів., Михайлів. і Тагамлиц. (Кошманів.) волостей у складі Красногр. округи утвор. Машів. р-н, а з Малоперещепин., Новотагалмиц. (усі – Красногр. пов.) та Микіл. (Полтав. пов.) волостей у складі Полтав. округи – Малоперещепин. р-н (ліквідов. 1931; див. с. Мала Перещепина). 1926 було 209 дворів, проживала 951 особа. Відтоді до 1939 кількість мешканців у Н. С. зменшилася на понад 40 %. На тер. сільс. ради встановлено імена понад 100 осіб, які померли від голодомору 1932–33. Понад 20 осіб зазнали сталін. репресій, зокрема вчителі В. Жорняк, А. Кучеренко, В. Марієвич і П. Руденко. Трагічні події 1930-х рр. описав уродженець Огуївки М. Конон-Рижий у повісті «Підрубане коріння» («Калинове гроно: антологія прози і драматургії полтавських літераторів ХХ ст.», П., 2006, т. 2, кн. 1). 1932–37 – у складі Харків., від 1937 – Полтав. обл. Від 20 вересня 1941 до 21 вересня 1943 – під нім. окупацією. Діяло рад. підпілля. На фронтах 2-ї світ. вій­ни загинув 251 воїн-земляк (1967 відкрито пам'ятник). 1990 мешкали 452 особи. Від 2020 – у складі Полтав. р-ну. У Н. Т. – навч.-вихов. комплекс «заг.-осв. школа-дитсадок»; Будинок культури, б-ка; амбулаторія сімей. медицини. Є пам'ятка садово-парк. мист-ва місц. значення Дендрарій держсортомережі у с. Огуївка (1,5 га). Встановлено погруддя Т. Шевченка у с. Козельщина. У Н. Т. народилися лікар-анестезіолог, громад. діячка Н. Личик-Шерстюк, мовознавець М. Наконечний і письменник Г. Шерстюк; у с. Вільне – учасник 2-ї світ. вій­ни, Герой Рад. Союзу І. Решетник (є погруддя).

Літ.: Іванченко В. Г. Народознавство (нариси з історії Машівщини). Машівка, 1993.

А. О. Карацюпа

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
А. О. Карацюпа . Новий Тагамлик // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [онлайн] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=73130 (дата звернення: 26.10.2021)