Новий Санч (Новий Сонч)

НОВИ́Й САНЧ (НОВИ́Й СОНЧ) (Nowy Sącz) — місто у Малопольсь­кому воєводстві Польщі. 1975–98 було центром воєводства. Знаходиться на етніч. укр. землях (Зх. Лемківщина). Площа 57,5 км². Насел. 84 290 осіб (2011). Засн. 1292 польс. королем Вацлавом II (тоді ж отримало Маґдебур. право) на місці колиш. поселе­н­ня Ка­мʼяниця, що лежало в між­гір. долині на торг. шляху до Угорщини. У 14 ст. в місті зведено замок та оборон­ні стіни. 1772 після 1-го поділу Польщі Н. С. уві­йшов до складу Австр. імперії (від 1867 — Австро-Угорщина). 1876 проведено залізницю з м. Тарнів й організовано залізничні майстерні, 1912 побудовано електро­станцію. На­прикінці 19 ст. у місті проживало бл. 15 тис., 1910 — 25 тис., 1939 — 38 500 осіб, зокрема 27 300 українців. 1898 з ініціативи В. Яворського, Т. Качмарика, Г. Гнатишака, Й. Мохнацького, І. Дуркоти, Є. Венгриновича та ін. з метою роз­витку нац.-культур. і екон. руху в Н. С. від­крито «Руську бурсу». Завдяки її діяльності контингент гімназій. лемків. молоді зріс із 13-ти (1898) до 40-а (1900) учнів. 1901 між чл.-засн. староруської та укр. орієнтації стався роз­кол, через який П. Лінинський і В. Яворський заснували ще одну «Руську бурсу», що діяла на кошти остан­нього та була винятково проукраїнською. Про її активну діяльність свідчать на­друк. у тогочас. пресі числен­ні зверне­н­ня керівництва бурси до насел. Галичини з проха­н­ням допомогти лемкам, які «тонуть у темноті та москвофільській пропаганді». Також діяли «Лемківський банк» (від 1902) і філія товариства «Просвіта». Від поч. 1911 друкували г. «Лемко», що поширювала серед насел. москвофіл. ідеї. На противагу їй та для під­несе­н­ня укр. нац. сві­домості лемків з ініціативи вчителя О. Онуляка у пере­двоєн­ні роки у Н. С. видавали г. «Під­гірський дзвін». 1914 австро-­угор. влада закрила москвофіл. «Руську бурсу» та увʼязнила частину її чл. Під час 1-ї світової вій­ни 1914–15 Н. С. був окупований рос. військами, від 1918 — знову у скла­ді Польщі. 1 жовтня 1918 у місті від­­бувся зʼїзд під керівництвом В. Явор­ського, на якому лемки заявили, що «не хочуть бути з поляками під одним дахом» та прагнуть при­єд­на­н­ня їх до «українського краю в рамках ав­стрійської держави». Просвітнє життя Новосандеч­чини у між­воєн. період дещо по­ступалося активності у сх. частині Лемківщини. Так, 1924 філія «Про­світи» нараховувала всього 45 чл. і мала 3 читальні — у Н. С., Складистому та Ястрабику. У між­воєн. період як повіт. місто Н. С. був осередком офіц. етнополітики польс. уряду в краї — на нараді польс. ін­спекторів 1933 одним із гол. по­ставлено зав­да­н­ня, щоб до 1935 на Лемківщині не залишилося жодного укр. вчителя. 1930 тут створ. повіт. комітет москвофіл. Руської селян. організації (голова — О. Гнатищак), що намагалася ут­вер­джувати свої впливи на Лемківщині через організацію числен. зʼїз­дів і зі­брань, однак вони не викликали знач. зацікавле­н­ня у населе­н­ня. Натомість активно роз­вивався кооп. рух, його організатор у Н. С. — М. Гарванко. 1934 на міському цвинтарі поховано міністра внутр. справ Б. Пєрацького, якого вбив чл. ОУН Г. Мацей­- ко у від­повідь на проведе­н­ня політики «пацифікації» щодо укра­їнців. Після 2-ї світової вій­ни в околицях Н. С. облаштовано музей-скан­сен із лемків. сектором. Серед видат. уродженців — хорунжа УСС С. Галечко (перша укр. жінка-офіцер), гео­граф, демо­граф, енциклопедист, організатор укр. науки в діаспорі, громад.-політ. діяч В. Ку­бі­йович.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю