Новий Сад — Енциклопедія Сучасної України

Новий Сад

НОВИ́Й САД (Нови Сад) – місто в Сербії в колишній історичній області Бачка, адміністративний центр (2009–12 – столиця) Автономного краю Воєводина. Засн. у серед. 18 ст. як серб. поселення на протилежному від Петроварадин. фортеці березі Дунаю. 1748 імператриця Марія-Терезія дала поселенню лат. назву Neoplanta, що означає Н. C. Перебувало у складі Австр. (1804–67) і Австро-Угор. (1867–1918) імперій, Королівства сербів, хорватів і словенців (1918–29), Королівства Югославія (1929–41), Нар. респ. Югославія (1945–63), Соціаліст. федератив. респ. Югославія (1963–92), Союз. респ. Югославія (у складі Сербії та Чорногорії, 1992–2003), Держ. союзу Сербії і Чорногорії (2003–06), Сербії (від 2006). Протягом історії місто розвивалося як багатонац., тут проживають серби, угорці, словаки, русини, українці, хорвати, німці та ін. (за переписом 2011 – 341 625 осіб). Перші згадки про переселення русинів до Н. С., переважно з сіл Руський Керестур і Коцур, датовані 1766. У 1780 в місті засн. греко-катол. парафію, що наприкінці 18 – на поч. 19 ст. мала бл. 335 парафіян. 1820 зведено парафіял. будинок, 1838 завершено буд-во церкви св. апостолів Петра і Павла. 1862 з ініціативи пароха А. Лабоша (старшого) відкрито конфесійну школу (діяла до 1921). У 1895–98 у ній працював педагог і фольклорист М. Врабель. До поч. 20 ст. гол. осередком культур. життя русинів Бачки залишався Руський Керестур, після утворення 1918 Королівства сербів, хорватів і словенців Н. С., як адм. центр регіону, почав відігравати помітну роль в орг-ції культурно-просвітн. і громад. діяльності русинів. 1919 у місті відбулися установчі збори Руського народного просвітнього товарист­ва, у подальшому тут працювала його філія (гол. осередок – Руський Керестур), 1924–30 друкували тижневик т-ва «Руски новини». 1935 у Н. С. засн. парафіял. читальню і церк. хор, 1936 – театр. секцію. Після 2-ї світ. вій­ни роль Н. С. як пром., фінанс. і культур. центру Воєводини зростала, що сприяло збільшенню міграції до міста русинів з навколиш. сіл і українців з Боснії. За переписом 1948, у Н. С. проживали 328, 1971 – 2103, 1981 – 2435, 1991 – 2800 русинів і українців, 2011 – 2160 русинів і 484 українці. У нових істор. умовах русини і українці, поряд з ін. нац. меншинами, отримали можливості для розвитку духов. цінностей і подальшого культур. поступу. Н. С. є важливим освіт. і наук. центром, де зосереджено установи, орг-ції і навч. заклади русинів і українців Воєводини. Русин. мова – одна з державних у Автоном. краї Воєводина. Від 1960 у школах Н. С. здійснюють факультативне вивчення русин. мови з елементами історії і культури, 1995 години русин. мови запроваджено у дошкіл. установах. Від 1965 у Крайовому ін-ті з вид-ва шкіл. підручників працює русин. редакція. 1972 на філос. ф-ті Новосад. ун-ту створ. лекторат, який 1983 реорганізовано у каф. русин. мови і літ-ри, а 2002 – у Відділ. русиністики. 1970 засн. Т-во русин. мови, літ-ри і культури, його друк. органи – зб. «Творчосц» (1975–87), «Studia Ruthenica» (від 1988). Від 2008 працює Ін-т культури русинів Воєводини (гол. мета – вивчення і збереження культур. спадщини). 1967 з Руського Керестура до Н. С. переїхала інформ.-видавн. установа «Руске слово», що видає однойм. щотижневу газету, часопис «Шветлосц», дит. ж. «Заградка», молодіж. часопис «МАК», щорічник «Народни календар», художню і наук. літ-ру. 1949–55 і від 1966 діє русин. ред. радіо Н. С., від 1975 на місц. телебаченні виходять інформ., муз. і освітні програми русин. мовою. Важливу роль у справі збереження нац. свідомості серед русинів і українців продовжує відігравати греко-катол. Церква. Парафія у Н. С. є видавцем часописів «Дзвони» (1994–95), «Новосадські дзвони» (1998–2001), «Новини парафії св. ап. Петра і Павла». У Н. С. – монастирі сестер-служебниць (від 1956), сестер-василіянок (1959–96), резиденція Апостол. екзарха для греко-католиків Сербії і Чорногорії (2006–18). У 1946 засн. Культурно-мист. т-во русинів «Руска матка», згодом перейм. у Культурно-мист. т-во ім. М. Горького, 1996 – в Руське культурно-просвітнє т-во, 2011 – в Руський культур. центр (діють фольклорна, літ., муз., театр. секції). 1990 у Н. С. організовано Союз русинів та українців Югославії (від 2006 – Союз русинів-українців Сербії, друк. орган – «Голос Союзу»), 1989 – Т-во укр. мови, літ-ри і культури Воєводини (від 2001 – Т-во укр. мови, літ-ри та культури «Просвіта»), 2001 – укр. т-во «Кобзар». Від 1992 у Н. С. транслюють укр. радіо-, від 2001 – телепередачі. 2002 укр. громада отримала статус нац. меншини Сербії, 2003 обрано Нац. раду укр. нац. меншини, що отримала держ. фінансування та є офіц. представником і захисником інтересів українців у Сербії. 2006 укр. мова набула статусу регіон. мови нац. меншини. Предмет «українська мова з елементами національної культури» викладають факультативно в серед. школах у містах Воєводини, зокрема в Н. С.

Літ.: Стаценко Н. С. Русини і українці в країнах південних слов’ян: історія переселення та сучасне становище // НТЕ. 1993. № 3; Рамач Я. Руснаци у Южней Угорскей (1745–1918). Нови Сад, 2007; Руснаци у Сербиї. Информатор. Руски Керестур, 2009; Миз Р. Наша церква з народом од початку. История парохиї у Новим Садзе. Нови Сад, 2013; Мудрак М. Культурна діяльність української діаспори в Сербії (1991 р. – початок ХХ ст.) // Наук. журн. 2018. № 1

.

Н. С. Стаценко

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
Н. С. Стаценко . Новий Сад // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=73138 (дата звернення: 17.10.2021)