Новий Сад

НОВИ́Й САД (Нови Сад) — місто в Сербії в колишній історичній області Бачка, адміністративний центр (2009–12 — столиця) Автономного краю Воєводина. Засн. у серед. 18 ст. як серб. поселе­н­ня на протилежному від Петроварадин. фортеці березі Дунаю. 1748 імператриця Марія-Терезія дала поселен­ню лат. назву Neoplanta, що означає Н. C. Пере­бувало у складі Австр. (1804–67) і Австро-Угор. (1867–1918) імперій, Королівства сербів, хорватів і словенців (1918–29), Королівства Югославія (1929–41), Нар. респ. Югославія (1945–63), Соціаліст. федератив. респ. Югославія (1963–92), Союз. респ. Югославія (у складі Сербії та Чорногорії, 1992–2003), Держ. союзу Сербії і Чорногорії (2003–06), Сербії (від 2006). Протягом історії місто роз­вивалося як багатонац., тут проживають серби, угорці, словаки, русини, українці, хо­рвати, німці та ін. (за пере­писом 2011 — 341 625 осіб). Перші згадки про пере­селе­н­ня русинів до Н. С., пере­важно з сіл Руський Керестур і Коцур, датовані 1766. У 1780 в місті засн. греко-катол. парафію, що на­прикінці 18 — на поч. 19 ст. мала бл. 335 парафіян. 1820 зведено парафіял. будинок, 1838 завершено будівництво церкви св. апостолів Петра і Павла. 1862 з ініціативи пароха А. Лабоша (старшого) від­крито конфесійну школу (діяла до 1921). У 1895–98 у ній працював педагог і фольклорист М. Врабель. До поч. 20 ст. гол. осередком культур. життя русинів Бачки залишався Руський Керестур, після утворе­н­ня 1918 Королівства сербів, хорватів і словенців Н. С., як адм. центр регіону, почав ві­ді­гравати помітну роль в організації культурно-просвітн. і громад. діяльності русинів. 1919 у місті від­булися установчі збори Руського народного просвітнього товарист­ва, у подальшому тут працювала його філія (гол. осередок — Руський Керестур), 1924–30 друкували тижневик товариства «Руски новини». 1935 у Н. С. засн. парафіял. читальню і церк. хор, 1936 — театр. секцію. Після 2-ї світової вій­ни роль Н. С. як пром., фінанс. і культур. центру Воєводини зро­стала, що сприяло збільшен­ню міграції до міста русинів з навколиш. сіл і українців з Боснії. За пере­писом 1948, у Н. С. проживали 328, 1971 — 2103, 1981 — 2435, 1991 — 2800 русинів і українців, 2011 — 2160 русинів і 484 українці. У нових істор. умовах русини і українці, поряд з ін. нац. меншинами, отримали можливості для роз­витку духов. цін­ностей і подальшого культур. по­ступу. Н. С. є важливим освіт. і наук. центром, де зосереджено установи, організації і навч. заклади русинів і українців Воєводини. Русин. мова — одна з державних у Автоном. краї Воєводина. Від 1960 у школах Н. С. здійснюють факультативне ви­вче­н­ня русин. мови з елементами історії і культури, 1995 години русин. мови за­проваджено у до­шкіл. установах. Від 1965 у Кра­йовому ін­ституті з видавництва шкіл. під­ручників працює русин. редакція. 1972 на філос. факультеті Новосад. університету створ. лекторат, який 1983 реорганізовано у каф. русин. мови і літ-ри, а 2002 — у Від­діл. русиністики. 1970 засн. Товариство русин. мови, літ-ри і культури, його друк. органи — зб. «Творчосц» (1975–87), «Studia Ruthenica» (від 1988). Від 2008 працює Ін­ститут культури русинів Воєводини (гол. мета — ви­вче­н­ня і збереже­н­ня культур. спадщини). 1967 з Руського Керестура до Н. С. пере­їхала інформ.-видавн. установа «Руске слово», що видає однойм. щотижневу газету, часопис «Шветлосц», дит. ж. «За­градка», молодіж. часопис «МАК», щорічник «Народни календар», художню і наук. літературу. 1949–55 і від 1966 діє русин. ред. радіо Н. С., від 1975 на місц. телебачен­ні виходять інформ., муз. і освітні про­грами русин. мовою. Важливу роль у справі збереже­н­ня нац. сві­домості серед русинів і українців продовжує ві­ді­гравати греко-катол. Церква. Парафія у Н. С. є видавцем часописів «Дзвони» (1994–95), «Новосадські дзвони» (1998–2001), «Новини парафії св. ап. Петра і Павла». У Н. С. — монастирі сестер-служебниць (від 1956), сестер-василіянок (1959–96), резиденція Апостол. екзарха для греко-католиків Сербії і Чорногорії (2006–18). У 1946 засн. Культурно-мист. товариство русинів «Руска матка», згодом перейм. у Культурно-мист. товариство ім. М. Горького, 1996 — в Руське культурно-просвітнє товариство, 2011 — в Руський культур. центр (діють фольклорна, літ., муз., театр. секції). 1990 у Н. С. організовано Союз русинів та українців Югославії (від 2006 — Союз русинів-українців Сербії, друк. орган — «Голос Союзу»), 1989 — Товариство української мови, літ-ри і культури Воєводини (від 2001 — Товариство української мови, літ-ри та культури «Просвіта»), 2001 — укр. товариство «Кобзар». Від 1992 у Н. С. транс­люють укр. радіо-, від 2001 — телепередачі. 2002 укр. громада отримала статус нац. меншини Сербії, 2003 обрано Нац. раду укр. нац. меншини, що отримала держ. фінансува­н­ня та є офіц. пред­ставником і захисником інтересів українців у Сербії. 2006 українська мова набула статусу регіон. мови нац. меншини. Предмет «українська мова з елементами національної культури» викладають факультативно в серед. школах у містах Воєводини, зокрема в Н. С.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю