Новий Кропивник — Енциклопедія Сучасної України

Новий Кропивник

НОВИ́Й КРОПИ́ВНИК – село Дрогобицького району Львівської області. 2020 Новокропивниц. сільс. раду (32,5 км2; підпорядк. села Гута, Перепростиня та Підсухе) зараховано до Східниц. громади. Н. К. знаходиться на р. Стрий (притока Дністра), за 25 км від райцентру, неподалік межі з с. Старий Кропивник і смт Східниця. Центром села протікає мала р. Східничанка. За переписом насел. 2001, у Новокропивниц. сільс. раді проживали 1458 осіб (з них у Н. К. – 1175); нині – 1284 особи; переважно українці. Виявлено поселення раннього заліз. віку. Від 14 ст. навколишні землі входили до складу Польщі. Н. К. і Старий Кропивник мають давню спіл. історію. Спочатку існувало одне поселення Кропивник, що вперше згадується у писем. джерелах 1399 як власність Ходка Чемеровича. 1447 датується акт поділу маєтків шляхтичів Тустановських, за яким Кропивник отримав старший син Іван. Поселення фігурує в істор. джерелах 1468, 1475, 1498, 1515, 1589 та пізніших років. На межі 15–16 ст. ним володіли шляхтичі Рашки. У писем. джерелах 1507 вперше згадується сільс. парафія. З Кропивника походить відомий на Прикарпатті шляхет. рід Кропивницьких. 1638 вони разом з місц. селянами брали участь у зброй. конфлікті за спірні землі з мешканцями сусід. с. Ластівка. Адміністративно Кропивник спочатку належав до Самбір. пов., на межі 16–17 ст. перейшов до Стрий. пов. У 17 ст. ним володіли шляхтичі Кропивницькі та Нагуйовсь­кі. 1695 зведено муров. церкву св. Миколая, що 1865 після ремонт. робіт стала класичною тридільною, із заокругленим вівтарем, трикупольною (у тому ж році розписи стін виконав майстер В. Чайка). Нині храм разом із дзвіницею (1821) є пам'яткою нац. значення та належить громаді УГКЦ. На думку дослідників, на межі 17–18 ст. Кропивник розділився на 2 частини. Найперші задокументовані польськомовні фіксації: 1743 – Kropiwnik Nowy, 1785 – Kropielnik Nowy. 1764 у документах згадується сільс. школа, що до цього вже функціонувала тривалий період. Після 1-го поділу Польщі 1772 – у складі Австрії (від 1867 – Австро-Угорщина). 1880 у селі проживали 1137 осіб. Крім панського маєтку, діяли винокурня, млин і 2 водяних тартаки, в околицях видобували болотну руду, були знайдені сліди нафти. 1918–19 – у складі ЗУНР, 1920–39 – знову Польщі. За польс. адм. поділом село входило до Дрогоб. пов. Львів. воєводства; було центром ґміни. 1928 Новокропивниц. школа стала чотирикласною. Пам'ятка арх-ри польс. доби – руїни муров. палацу Нагуйовських з двором (збереглися залишки будівлі з аркоподіб. проходом і підвал. кімнати). 1939 проживали 2470 осіб, з них 2280 українців, 70 поляків, 120 євреїв. У вересні того ж року на тер. краю увійшли рад. війська. Від 1939 – село Дрогоб. обл. УРСР. 1940 з Новокропивниц. та Підбуз. ґмін і с. Нагуєвичі Лішнян. ґміни утвор. Підбуз. р-н. Від поч. липня 1941 – під нім. окупацією. 8 серпня 1944 була відновлена рад. влада. Жит. зазнали сталін. репресій. До кін. 1950-х рр. діяло підпілля ОУН–УПА. Від 1959 – у складі Дрогоб. р-ну Львів. обл. 2004 відкрито нову будівлю школи. 2014 встановлено погруддя Т. Шевченка. Є православна парафія. Серед видат. уродженців – громад.-політ. і церк. діяч Й. Фолис.

Літ.: A. Prochaska. Lenna i maństwa na Rusi i na Podolu // Rozprawy Akademii Umiejętności. Wydział historyczno-filozo­ficzny. Ser. II. Kraków, 1902. T. 17(42); Слободян В. Церкви України. Перемиська єпархія. Л., 1998; Пастух Р., Сов'як П., Шимко І. Дрогобиччина: свідки епох. Т. 1. Дрогобич, 2012.

Л. В. Тимошенко

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
Л. В. Тимошенко . Новий Кропивник // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=73152 (дата звернення: 22.10.2021)