Новий Загорів — Енциклопедія Сучасної України

Новий Загорів

НОВИ́Й ЗАГО́РІВ – село Володимир-Волинського (до липня 2020 – Локачинського) району Волинської області. 2020 у складі Старозагорів. сільс. ради зараховано до Локачин. громади. Н. З. знаходиться на лівому березі р. Свинарка (притока Луги-Свинорийки, бас. Західного Бугу), за 65 км від обл. центру, 10 км від смт Локачі, 36 км від м. Володимир-Волинський і 30 км від залізнич. ст. Горохів. На Сх. практично прилягає до с. Ста­рий Загорів, на Пн. ме­жує із с. Хорів. Пл. 2,63 км2. За переписом насел. 2001, проживали 529 осіб; переважно українці. Вперше згадується у писем. джерелах 1567. Декілька століть село мало назви: Воля-Загорова, Волиця Загоров­ська та Загорівська Волиця; сучасну офіційно почали вживати у 1-й пол. 20 ст. У 16–17 ст. потерпало від частих татар. нападів. Село знач. період належало волин. шляхтичам Загоровським. Здавна діяв Загорівський Різдво-Богородичний чоловічий монастир (пам’ятка арх-ри нац. значення – Трьохсвятител. церква, зведена 1788; у 1991 її освятили на честь Різдва Пресвятої Богородиці). Жит. брали участь у Визв. вій­ні під проводом Б. Хмельни­цького. Після 3-го поділу Польщі 1795 село відійшло до Рос. імперії. Відтоді – у складі Володимир-Волин. пов. Волин. губ.; від 2-ї пол. 19 ст. – Хирів. волості. 1885 було 45 дворів, мешкали 248 осіб; наприкінці 19 ст. – відповідно 54 і 340. Тоді ж щороку організовували ярмарок. Під час 1-ї світ. вій­ни побл. села відбувалися кровопролитні бої. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1920–39 – у складі Польщі (підпорядк. ґміні Хорув Горохів. пов. Волин. воєводства), від 1939 – УРСР. Відтоді – село Волин. обл.; 1940–62 та 1965–2020 – Локачин., 1962–65 – Горохів., від 2020 – Володимир-Волин. р-нів. Деякий час існували Новозагорів. (належало с. Загайці) і Хорів. сільс. ради. Від 23 червня 1941 до 15 липня 1944 – під нім. окупацією. 8–11 вересня 1943 тривав бій між загоном УПА (43 вояки) і нім. підрозділами (понад 1 тис. бійців). Тер. монастиря, де розташувалися повстанці, була стратегіч. місцем: там пересікалися повстан. шляхи сусід. областей. Вночі з 11 на 12 вересня 14-м воякам УПА вдалося вирватися з оточення. Окупанти зазнали значно більших втрат. Було дуже пошкоджено Трьохсвятител. церкву. До серед. 1950-х рр. загони ОУН–УПА продовжували збройну боротьбу проти рад. влади. Пізніше встановлено пам’ятник воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світ. вій­ни; після відновлення незалежності України – пам’ят. знак із хрестом на брат. могилі 29-ти вояків УПА. За Всесоюз. переписом насел. 1989, проживали 596 осіб. У Н. З. – заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка. Щорічно у вересні проводять обл. фестиваль повстан. і стрілец. пісень «За волю України».

Літ.: Загорів Новий // Цинкаловсь­кий О. Стара Волинь і Волинське Полісся: Краєзн. слов. – від найдавніших часів до 1914 р. Т. 1. Вінніпег, 1984; Цап М. Слава і руйновище. Колись добре відомий Загорівський чоловічий монастир Різдва Пресвятої Богородиці потребує відродження // Волин. єпархіал. відомості. 2010. № 9.

Р. Д. Остапчук

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
Р. Д. Остапчук . Новий Загорів // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=73157 (дата звернення: 24.09.2021)