Новий Буг — Енциклопедія Сучасної України

Новий Буг

НОВИ́Й БУГ (у 2-й пол. 18 ст. – Куца Балка, відтоді до 1810 – Семенівка, 1810–32 – Новопавлівка) – місто Баштанського (до липня 2020 – Новобузького) району Миколаївської області. У червні 2019 з Новобуз. міської (підпорядк. села Добра Воля, Загальна Користь, Новосілля, Петрівка, Станційне) та Новомихайлів. сільс. (Анастасівка, Григорівка, Новодмитрівка) рад утвор. Новобуз. міську об’єднану територіал. громаду (406,3 км2, 18 341 особа), до якої у червні 2020 приєднали Розанів. сільс. раду (с. Новоантонівка). Н. Б. знаходиться на перетині автомобіл. шляхів Миколаїв–Кривий Ріг і Вознесенськ–Кривий Ріг, за 480 км від Києва, 100 км від обл. центру, 35 км від м. Баштанка та 5 км від залізнич. ст. Новий Буг на лінії Миколаїв–Долинська (у с-щі Станційне, відкрита 1873). Пл. міста 12 км2. За переписом насел. 2001, проживали 16 250 осіб (складає 92,6 % до 1989); станом на 1 січня 2020 – 15 106 осіб; переважно українці. На тер. Н. Б. виявлені залишки поселень епохи неоліту та пізньої бронзи (5–2 тис. до н. е.), досліджені скіф. поховання (6 ст. до н. е.). У серед. 18 ст. тут містився зимівник запороз. козака Якова Куцого (звідси й перша назва поселення – Куца Балка). На рубежі 18–19 ст. неподалік переселенці з Полтав., Черніг., Курської (Росія) губ. та Бессарабії заснували ще декілька хуторів, що поступово злилися з Куцою Балкою. Тоді ж об’єднане село почали називати за ім’ям одного з поселенців Семенівкою. 1810 біля цього села оселилися замож. господар Павло Тріска з Олександрій. пов. Херсон. губ. і 119 вихідців з Полтав. губ. Новоутворене поселення об’єдналося з Семенівкою й отримало назву Новопавлівка. 1783–95 – у складі Катеринослав., 1795–96 – Вознесен. намісництв; 1796–1802 – Новорос., 1802–03, 1920–21 – Микол., 1803–1920 – Херсон. губ.; 1776–1923 – Херсон. пов. 1815 проживали 2088 осіб. Від 1820-х рр. – волос. центр. 1828 з утворенням військ. поселень Новопавлівку віднесено до Бузької улан. дивізії, а 1832 перейменовано на Н. Б. Тут розмістили 3-й Бузький улан. полк. 1840 переселено багато селян з Київ. і Поділ. губ., які також стали військ. поселенцями. Станом на 1847 у Н. Б. було 643 двори, розміщувалися волосне упр., полк. цейхгауз, декілька казарм, манеж, військ. стайні, школа сурмачів і кантоністів, шпиталь. 1857 військ. поселення ліквідовано, а жит. (2557 осіб) Н. Б. переведено на положення держ. селян. У 1-й пол. 19 ст. в селі працювали 70 млинів і маслоробень, щорічно навесні та восени проводили ярмарки. 1859 відкрито церк.-па­рафіял. школу, яку 1862 перетворили на двокласну міністер. школу з неділ. курсами для дорослих. Від 1860 – м-ко. У тому ж році було 787 дворів, проживала 5381 особа. 1872 засн. ремісн. уч-ще з шевським і столяр. відділ., 1874 – учител. семінарію. Наприкінці 19 ст. тут діяли відділ. Держ. банку та кредитне т-во, 86 дріб. кустар. підпр-в, 33 хліб. комори, торгували 52 крамниці, щотижня проводили базари та щорічно бл. 5 ярмарок. На поч. 20 ст. функціонували 4 земських і 3 церк.-парафіял. школи. У цей період перевезення на залізнич. ст. Новий Буг досягло 4 млн пудів зерна. 1902–03 побудовано 2 парових млини, 1911 – цегельно-черепич. з-д. На поч. 1-ї світ. вій­ни в Н. Б. мешкали 18 тис. осіб. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1921–25 – у складі Одес. губ.; 1923–30 – Микол. округи; 1932–37 – Одес., від 1937 – Микол. обл. 1923–2020 – райцентр. 1923 проживали 16,5 тис. осіб. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (у 2008 освячено пам’ят. знак), зазнали сталін. репресій. Від 13 серпня 1941 – під нім. окупацією. Діяло підпілля. 8 березня 1944 під час визволення Н. Б. загинув Герой Рад. Союзу Б. Гребенников (1964 встановлено погруддя). Відкрито мемор. комплекси «Вірчина балка» (на честь закатованих нацистами військовополонених, партизанів, підпільників і цивіл. громадян), «Обеліск Слави» (стела пам’яті, 2 скорботні барельєфи та пам’ятні плити з іменами воїнів-земляків, які загинули на фронтах 2-ї світ. вій­ни), пам’ятник воїнам-визволителям, пам’ят. знак «Танк “Т-34”». 1959 мешкали 15 354, 1970 – 14 894, 1979 – 16 109 осіб. Нині працюють Новобуз. елеватор, кілька с.-г. підпр-в і фермер. госп-в. У Н. Б. – Новобуз. коледж Микол. аграр. ун-ту, Новобуз. пед. коледж Микол. ун-ту, 5 заг.-осв. шкіл, г-зія, 6 дошкіл. навч. закладів; дит. школа мист-в, Центр позашкіл. роботи дітей та юнацтва, 2 ДЮСШ; Новобузький історичний музей, Будинок культури, кінотеатр «Інгул», 3 клуби, 2 міські б-ки; центр. лікарня, 2 амбулаторії заг. практики сімей. медицини; готелі «Hollywood», «Дункан», «Мотель», хостел «У Наталі». Є дендропарк, парки «Центральний», «Ветеран», «Софіївський», ім. Б. Гребенникова, «Ленінградський», сквери «Софіївський», «Юність», дит. м-ко «Країна чудес»; центр. стадіон «Колос» з трибунами на 3 тис. місць. ЗМІ: г. «Вперед», ТРК «ЮКО». Здобули популярність хор «Любисток», вокал. колектив «Каламбур», вокал. інструмент. ансамбль «Ретро», чол. ансамбль «Акорд», танц. колективи «Едвіс», «Каприз», театр. колективи «Браво», «Золотий ключик», студія декорат.-приклад. мист-ва «Джерело». Потреби вірян забезпечують 2 православні, 4 протестант. (християн віри євангельської-п’ятидесятників, «Зал Царства», свідків Єгови, адвентистів сьомого дня) і 1 юдей. («Хабад») громади. Збереглися казарми 3-го Бузького улан. полку (1818), церква св. апостолів Петра і Павла, гол. корпус жін. г-зії (нині Новобуз. г-зія; обидві – 1890), склади Д. Бронштейна (батько рев. більшов. діяча Л. Троцького), торг. ряди (усі – поч. 20 ст.), особняк Гулінського (1910). Встановлено пам’ятні знаки воїнам-афганцям (1991), Т. Шевченку (1999), «Чорнобил. дзвін» (2006) і пам’ятник материнству (2007). Серед видат. уродженців – Герой України, учасник 2-ї світ. вій­ни О. Момотенко; селекціонер, генетик, чл.-кор. НААНУ В. Коваленко, лікар С. Боржим, фахівець у галузі гідродинаміки, фізик М. Хаскінд, палеонтолог, геолог І. Яцко, поет, літературознавець, перекладач С. Крижанівський, письменник С. Черкасенко, педагог Ю. Руденко; архітектор М. Кресальний; скульптор, засл. діяч мист-в України В. Федченко; співак, нар. арт. України А. Дуда; спортсмен (кікбоксинг, бокс, змішані єдиноборства) С. Кутін; Герої Рад. Союзу М. Мар’янов­сь­кий, В. Цибулько (1966 відкрито погруддя). З Н. Б. пов’язані життя та діяльність письменника, педагога Я. Чепіги, мовознавця, журналіста, видавця Г. Шерстюка, історика М. Шитюка, Героя Рад. Союзу О. Кравченка.

Літ.: Шитюк М. Новий Буг: Істор.-краєзн. нарис. М., 2007; Беззуб В., Богаєвська В. І знань, і дружби джерело: історія Новобузького педучилища. Новий Буг, 2008; Кузьменко В. Моє рідне місто – Новий Буг. Новий Буг, 2014.

О. С. Великохатько

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
О. С. Великохатько . Новий Буг // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=73169 (дата звернення: 18.09.2021)