Новгород-Сіверське Полісся — Енциклопедія Сучасної України

Новгород-Сіверське Полісся

НО́ВГОРОД-СІ́ВЕРСЬКЕ ПОЛІ́ССЯ – природна область на сході Українського Полісся. Займає пн.-сх. частину Черніг. та пн.-зх. частину Сум. обл. Розташ. на крайньому Сх. Придніпровської низовини та на зниженому зх. схилі Середньоросійської височини. У геоструктур. відношенні Н.-С. П. пов’язане з пд.-зх. схилом Воронез. кристаліч. масиву. Глиб. фундаменту коливається від 100 до 400–900 м. Фундамент перекритий малопотуж. осадовими відкладами верх. палеозою і мезокайнозою, що залягають моноклінально. Для області характерні породи крейдового віку, представлені мергелем і крейдою, часто перекриті невеликою товщею антропоген. відкладів. За характером рельєфу частина Н.-С. П. – еродована височина. Річк. долини глибоко врізаються в корінні породи, значна глиб. (до 100 м) і щільність ерозій. розчленування поверхні (густота яружно-балк. мережі на правобережжях річок сягає 1–1,2 км/км2). Глиб. залягання підзем. вод незначна. Порівняно з ін. природ. областями Укр. Полісся клімат більш континентальний. Середня т-ра січня знижується до -7 – -8 оС, у липні +19 – +20 оС, період зі сталим сніговим покривом тут найдов­ший – до 110–115 днів. Мергел.-крейдові породи збагачують ґрунти пожив. речовинами, зменшують кислотність дерново-підзолистих ґрунтів. На лесоподіб. відкладах сформувалися сірі лісові ґрунти та опідзолені чорноземи. Частка болот. і торфово-болот. ґрунтів незначна. Ліси й чагарники займають бл. 33 % території. Переважають субори й сугрудки. Пл. с.-г. угідь понад 46 %. Ландшафти Н.-С. П. мають перехід. характер від поліс. (72,2 %) до пн.-лісостеп. (бл. 15 %). Серед поліс. (мішанолісових) ландшафтів переважають моренно-водно-льодовикові, що характеризуються залісненістю (понад 30 %) і заболоченістю (до 20 %), розвит­ком прохід. долин і карст. западин. Фоновими урочищами є плоскі та слабохвилясті межиріччя і слабоврізані широкі заболочені долини, зайняті низинними торфовищами. Пн.-лісостеп. ландшафти представлені значно розчленов. лесовими рівнинами переважно на правобережжі Десни. Типовими є складні урочища глибоких балок з грабово-дубовими та кленово-липово-дубовими лісами. Заплавні місцевості (бл. 5 %) добре розвинуті в долині Десни (шир. 1–4 км) та її лівобереж. приток. Серед урочищ – мокрі й сухі луки, болота, озера-стариці, лісові й чагарник. ділянки. Є й високі хвилясті звужені та плоскі розширені заплави. Знач. змін зазнали ландшафти тер., де розробляють родовища крейди і пісків, селитеб., с.-г. і лісогосп. використання. У межах області – лісовий заказник Великий Бір (1167 га).

Літ.: Маринич О. М. Українське Полісся. 1962; Природа Украинской ССР: ландшафты и физико-географическое районирование. 1985; Маринич О. М., Шищенко П. Г. Фізична географія Украї­ни. 2005 (усі – Київ).

Г. І. Денисик

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
Г. І. Денисик . Новгород-Сіверське Полісся // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=73225 (дата звернення: 16.09.2021)