Новгородка — Енциклопедія Сучасної України

Новгородка

НОВГОРО́ДКА (до 1822 – Куцівка) – селище міського типу Кропивницького (до липня 2020 – Новгородківського) району Кіровоградської області. 2020 Новгородків. селищ. раду (підпорядк. села Велика Чечеліївка та Воронцівка) зараховано до Новгородків. селищ. громади (998,7 км2, 14 831 особа). Н. знаходиться на р. Ка­м’янка (притока Інгулу, бас. Південного Бугу), за 37 км від обл. центру та 13 км від залізнич. ст. Куцівка. За переписом насел. 2001, проживали 6652 особи (складає 94,1 % до 1989); станом на 1 січня 2019 – 5675 осіб; переважно українці. Заселення тер. сучас. Новгородківщини розпочалося в 1-й пол. 17 ст. Тут містилися зимівники козаків, за часів Нової Січі – старшини та козаків Інгул. і Бугогардів. паланок. На їхньому місці й виникали насел. пункти. 1618 у писем. джерелах вперше згадується Верблюжка; 1749 – Інгул (нині Інгуло-Кам’янка); 1754 – Вершино-Кам’янка; 1770 – х. Куцівка (за нар. переказами, засн. козаком Куцим; від 1822 – Н.). Пізніше тут оселилося багато селян-втікачів з Полтав. губ. 1784 Куцівка стала казен. селом. Після створення на Херсонщині військ. поселень розташували Новгород. кірасир. полк, від якого й походить сучасна назва Н. Тут містилися також штаби: спочатку 1-го ескадрону кавалерії, потім – 4-го округу й упр. 1-ї волості Новорос. військ. поселення. Після ліквідації військ. поселень Н. – знову держ. село, що 1860 отримало статус м-ка та стало центром волості Олександрій. пов. (до 1923) Херсон. губ. 1873 відкрито земську, згодом – 2 церк.-парафіял. школи. У 1880-х рр. було понад 1,1 тис. дворів, проживали бл. 6,2 тис. осіб, діяли православна церква, євр. молитов. будинок, організовували 4 щоріч. ярмарки та щоп’ятниці й щонеділі базари. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1920–22 – у складі Кременчуц., 1922–25 – Катерино­слав., у червні–липні 1925 – Одес. губ.; 1923–25 – Олександрій., 1925–30 – Зінов’єв. округ; 1932–37 – Дніпроп., 1937–39 – Микол., від 1939 – Кіровогр. обл.; 1931–39 – Новопраз., 1962–65 – Долин., від 2020 – Кропивниц. р-нів. 1923–31, 1939–62 та 1965–2020 – райцентр. Від серед. 1920-х рр. – село; від 1965 – смт. 1927 на базі труд. школи створ. с.-г. технікум зерн. культур, що до 1941 випустив понад 400 агрономів. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (встановлено імена 62-х жертв), зазнали сталін. репресій. Від 7 серпня 1941 до 10 березня 1944 – під нім. окупацією. 17 грудня 1943 тут під час бою загинув Герой Рад. Союзу В. Авер’я­нов. У Н. (станом на 2019) – ПТУ № 36, навч.-вироб. комбінат, 2 навч.-вихов. комплекси «заг.-осв. школа-дошкіл. навч. заклад» (обидва – опорні; раніше школи № 2 і № 3); Новгородківський краєзнавчий музей, 3 б-ки (селищна, центр. рай. для дорослих і рай. для дітей), селищ. і рай. Будинки культури, дит. школа мист-в; ДЮСШ «Колос»; центр. рай. лікарня. Одне з приміщень ПТУ № 36 зведено наприкінці 19 ст. (пам’ятка арх-ри місц. значення), а один із корпусів школи № 3 – 1908. У 1953–78 школу № 2 очолював засл. вчитель УРСР П. Козуль (нині названо його ім’ям), який був одним із зачинателів краєзн. руху на Новгородківщині. Друкують рай. г. «Новгородківські вісті». 2005–10 православні віряни спорудили Свято-Троїц. церкву (у розписі брав участь новгородків. художник реаліст. живопису, пейзажист І. Вишніченко). Також діють протестант. громади: євангел. християн-баптистів, християн віри євангельської, адвентистів сьомого дня та свідків Єгови. Встановлено погруддя Т. Шевченка, пам’ятні знаки «Трактор “Універсал”», «76-міліметр. дивізійна гармата “ЗІС-3”» та на честь воїнів-земляків і воїнів-визволителів, які загинули під час 2-ї світ. вій­ни. Серед видат. уродженців – хімік, акад. НАНУ й АПНУ, Герой України В. Скопенко, вет. лікар М. Волкобой, лікар-невропатолог Д. Панченко, математик, педагог В. Кушнір, філософ П. Номеровський, сходознавець, арабіст, перекладач, дипломат В. Рибалкін; тренер з важкої атлетики Г. Кривонос; учасники 2-ї світ. вій­ни, Герої Рад. Союзу І. Кравцов, М. Нев­пряга, Д. Семенов. З Н. пов’я­за­ні життя та діяльність музиканта, художника Г. Босого (автор музики багатьох лірич. і патріотич. пісень; створив значну кількість ілюстрацій на Шевченків. тематику), його сина художника, музиканта, історика-етнографа Г. Босого та дочки засл. майстрині нар. творчості України Л. Зоріної.

Літ.: див. Новгородківський район.

О. Ф. Кудіна

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
О. Ф. Кудіна . Новгородка // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=73231 (дата звернення: 17.10.2021)