Новицький Костянтин Георгійович — Енциклопедія Сучасної України

Новицький Костянтин Георгійович

НОВИ́ЦЬКИЙ Костянтин Георгійович (15. 04. 1948, Київ) – бандурист, педагог. Доц. (2002). Засл. арт. України (1993). Чл. Нац. спілки кобзарів України (2008). Закін. Київ. консерваторію (1972; кл. С. Баштана). 1971–78 – соліст вокал.-інструм. ансамблю «Кобза», 1978–98 (з перервою) – Нац. капели бандуристів України ім. Г. Майбороди, 1980–91 – Укрконцерту. Водночас від 1992 викладає у Нац. муз. академії України (усі – Київ): від 2010 – проф. каф. бандури. Н. – перший серед віт­чизн. бандуристів мав планові гастролі, виступав із сольними програмами, записав грамплатівку, де бандуру представлено як сольний інструмент. Гастролі у Греції, на Кіпрі, в Угорщині, Туреччині, Австрії, Німеччині, Канаді, Японії, Югославії. Співпрацював із В. Кошубою, Квартетом ім. М. Лисенка, Нац. ансамблем солістів «Київська камерата». Автор обробок нар. пісень для голосу й бандури, бандури соло. Має фонд. записи на Укр. радіо і телебаченні. У репертуарі – «Концертний етюд» К. Мяскова, «Лірична пісня», Прелюдія і фуга, «Українська рапсодія» М. Дремлюги та ін.; перекладення: Пасакалія Ґ. Генделя, «Прелюд пам’я­ті Т. Шевченка» Я. Степового, Концерт D-dur Д. Бортнянського та ін. Про Н. знято д/ф «Костянтин Георгійович Новицький» (2010).

Літ.: Чорний-Досінчук М. К. Новицький – визначний бандурист України // Свобода. Нью-Йорк, 1994, 22 листоп.; Кравченко А. З кобзарського цеху // УК. 1995. № 2; Панасюк І. Переплелись роки й бандури струни. К., 2002; Лісняк І. Академічне бандурне мистецтво України кінця ХХ – початку ХХI століття. К., 2019.

І. М. Лісняк

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
І. М. Лісняк . Новицький Костянтин Георгійович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=73284 (дата звернення: 28.09.2021)