Новицький Олександр Леонович — Енциклопедія Сучасної України

Новицький Олександр Леонович

НОВИ́ЦЬКИЙ Олександр Леонович (27. 03. 1859, Одеса – 1929, м. Каліш, Польща) – військовик. Генерал-хорунжий Армії УНР. Закін. військ. г-зію, Одес. піхотне юнкер. уч-ще (1884). Служив у 26-му піхот. Могильов. полку. Учасник рос.-япон. вій­ни 1904–05. Під час 1-ї світ. вій­ни – на Пд.-Зх. фронті: ком-р полку, бригади, начштабу дивізії у званні генерал-майора. У березні 1917 приєднався до процесу створення укр. нац. армії. Був у розпорядженні Укр. гол. військ. ком-ту, з утворенням Мін-ва військ. справ діяв у його організац. структурах. Після інтернування Армії УНР у Польщі мешкав у таборах в м. Ченстохова і Каліші, де брав участь в орг-ції Братства Кирила та Мефодія та курсів військ. капеланів.

Літ.: Колянчук О. Увічнення нескорених: Українські військові меморіали 20–30-х рр. ХХ ст. у Польщі. Л., 2003; Литвин М., Науменко К. Збройні сили України першої половини ХХ ст. Генерали і адмірали. Л.; Х., 2007; A. Kolańczuk. Ukra­ińscy generałowie w Polsce. Emigranci polityczni: Słownik biograficzny. Prze­myśl, 2009.

О. М. Колянчук


Покликання на статтю